Я далеко не із забезпеченої родини. Батько на підробітках, мати працювала у держустанові. Тож довелося самій шукати своє покликання. Вивчилася на майстра манікюру та почала працювати як з жінками, так і чоловіками.
Зрозуміло, у мене були всякі залицяльники. Я була досить привабливою дівчиною, на власне здивування. Але лише залицяннями все й обмежувалося. Заміж мене ніхто не кликав.
До мене на манікюр почав ходити один чоловік. Він був негарним, але дуже багатим і, як незабаром з’ясувалося, закоханим в мене. На той момент мені було років 25, а йому 45, і він був готовий піти до РАГСу хоч одразу.
Дарував мені та подарунки, а також водив у ресторани. Незабаром він зробив мені пропозицію. Я взагалі його не кохала. Коли я виходила заміж, мене тішило те, що хоча б життя в мене буде забезпеченим.
Так я пішла із салону і стала господарювати в триповерховому особняку. Чоловік мене любив: завжди робив подарунки, возив у різні місця і просто не міг надивитись. Хоч для мене він не став гарнішим, я до нього прив’язалася.
Одразу після першої річниці весілля він заговорив про дітей. Так як до цього він не був одружений і спадкоємців не було, він горів бажанням мати хоч одну дитину. Я не відмовляла, але й не хотіла цієї дитини.
Дітей я і так не любила, а варто було уявити, що наша спільна дитина буде схожа на батька… Думала, взагалі полюбити не зможу. Тоді я зробила одну єдину, але дуже серйозну помилку – провела ніч з колишнім.
Він був дуже гарним і час від часу ми зустрічалися після весілля. Якось я вже була при надії, і не думала, що це повториться. Про вагітність він так і не дізнався. Чоловік був у щасливому невіданні, а я в побоюваннях.
Усі дев’ять місяців натхненний чоловік носив мене на руках. А коли малюк з’явився на світ, нічого не підозрював. Хлопчик був дуже гарним, і чоловік вирішив, що він пішов у мене.
Я видихнула з полегшенням та продовжила жити далі. Все було просто чудово. Чоловік приносив дедалі більше грошей, ми переїхали до іншого будинку. Син виріс та поїхав за кордон на навчання.
Час від часу приїжджав, міг легко вразити своєю зовнішністю навіть моїх подруг. І все було добре, поки я не випила зайвого з однієї з приятельок. Ми час від часу спілкувалися. Я віддавала їй свій одяг, якось возила за кордон.
Подругою я її ніколи не назвала б. Зрозуміло, вона мені заздрила, і я сама винна, що втратила пильність. От і розповіла їй випадково все, як на духу, а вона непомітно включила диктофон.
Через три місяці я отримала поштою від чоловіка копію тесту ДНК та заяву про розлучення. Виявилося, що весь цей час він уже був у курсі. Подружка тієї ж ночі надіслала йому запис нашої розмови.
От він і вирішив з’ясувати правду. Головне, він навіть знаку не подав, що щось не так. А я вже вирішила, що обійшлося. Ми розійшлися без з’ясування стосунків чи скандалів. Просто підписали документи.
Щоправда, відразу виявилося, що після розлучення мені нічого не залишиться. Ще тоді, не розібравшись, я підписала шлюбний контракт, за яким можу забрати лише те, що мені купили у шлюбі.
Тому переїзд у батьківську однушку дещо затягнувся. Зараз я живу лише з продажу своїх подарунків. Звичайно, їх достатньо, але це не життя. Благо сина розлучення ніяк не торкнулося у фінансового плану.
Чоловік, як і раніше, забезпечує мого сина і далі про нього піклуватиметься. А ось рідний син мене бачити не хоче. Це найболючіше. Нещодавно я дізналася, що колишній має нову молоду дівчину.
Вони вже живуть разом у нашому особняку і, за чутками, вона чекає на дитину від нього. Почуваюся старою біля розбитого корита. Уявлення не маю, що робити.
