Мої батьки такі вперті, не хочуть мені допомагати. Батьки мого теперішнього чоловіка не кращі. Одружилися ми близько п’яти років тому. Я ніколи не питала його про роботу, зарплату. Вважаю, жінці нема чого знати про такі речі.
Чоловік працює та приносить гроші в дім, щоб я могла зі спокійною душею подарувати йому спадкоємців, які б нічого не потребували. Перед весіллям ми познайомили наших батьків і стали справжньою родиною.
Саме торжество проходило у дуже стильному місці. Гостей довелося кликати менше, ніж хотілося. Але все було дуже вишукано – торт, сукня, гарний стіл. Сучасна дівчина сама повинна вирішувати, де вона піде під вінець.
Ми стали жити у квартирі чоловіка. Непогана однокімнатна квартира з гарним ремонтом і величезною ванною. Так, місця поки було замало, але я ж довірилася коханому, тому на житлові умови дивилася крізь пальці.
У побуті нам було зручно. Я працювала з дому, а він їздив до офісу на машині, яку нам подарували мої батьки на весілля. Через якийсь час я зрозуміла, що чекаю на дитину.
Спочатку було важко – пелюшки, соплі, крики, недосипання. Ще й кредит за весілля боляче бив по кишенях. Але ми все терпіли, і тепер у нас є чудова дочка. Люблю її більше за життя.
Напевно, з мене вийшла чудова мати. Очевидно, це і є моє покликання. Але зараз наша ситуація просто плачевна. Я чекаю на другу дитину, а мої батьки зовсім не хочуть нам допомагати. Вони живуть у розкішній квартирі, зовсім недалеко від центру міста.
Очевидно, нам вона знадобилася б більше, ніж їм. Але вони вперлися: зовсім не хочуть переїжджати на дачу за містом, на яку й так їздять на все літо. Кажуть, там немає зручностей, узимку холодно та потрібен ремонт. Ну і де, скажіть мені, це знамените загартування людей минулого покоління?!
Адже тут йдеться про онуків. Вони могли б жити за містом, на свіжому повітрі. Завели б курей, може корову. Для дітей би екопродукти були. А ми квартиру чоловіка продали б і взяли б машину краще. Наша вже стара.
Але батьки не хочуть йти на діалог. Можна сказати, зрадили мене в такий критичний момент. Ще ми звернулися до батьків чоловіка. Точніше, до моєї свекрухи. Але навіть його матір не підтримала мене, як жінка, жінку.
У її дочки саме було весілля. Вже друге. І матуся вирішила зробити подарунок. Вона розміняла свою «двушку» з доплатою на дві однокімнатні квартири. Одну залишила собі зі свекром, а другу подарувала дочці на друге весілля!
Нам вони подарували якісь дрібниці, а сестра чоловіка вже скільки років ще навіть онуком не порадувала свекруху. Наші житлові умови зовсім не дозволяють заводити ще одну дитину, але я вже на шостому місяці. Що робити, я абсолютно не розумію.
Родичі просто знущаються. А ще нещодавно чоловік заявив, що його не підвищать, як давно обіцяли. Що робити? Розлучатися та залишати доньку на чоловіка чи позиватися до батьків?
