За характером я завжди була замкнутою і несміливою. Ще в школі в мене через це були проблеми, не тільки в спілкуванні з однокласниками, а й на уроках.
Навіть коли я знала відповідь, мені було складно відповідати перед усім класом. Мало спілкуючись із друзями, я багато часу проводила за читанням і підготовкою до іспитів, що допомогло надалі успішно закінчити університет.
Після навчання я влаштувалася на роботу в спільне американо-українське підприємство. Мені дуже хотілося подолати свою замкнутість і нормально спілкуватися в робочому колективі, стати в ньому своєю.
Але я обрала зовсім неправильний спосіб для цього. Причину свого звільнення з роботи я не змогла розповісти навіть батькам, а близьких подруг у мене немає.
Незабаром, на честь чергової річниці заснування фірми, влаштували фуршет. Я, яка ніколи не куштувала спиртного, посоромилася відмовитися від запропонованого шампанського.
Вже після першої чарки відчула себе впевненіше. Випивши ще, мені стало весело в компанії товаришів по службі, я вільно могла спілкуватися, навіть виголосила тост.
Але після випитої на брудершафт чарки коньяку я вже більше нічого не пам’ятала. Прокинулася вранці і не могла згадати, як я приїхала додому. Батьки сказали, що мене привезла машина, яку виділив директор.
Я була в такому стані, що не могла самостійно йти. Я не знала, як тепер іти на роботу, мені було дуже соромно. Але в офісі колеги поставилися до цього з розумінням, і звільняти мене ніхто не збирався.
Натомість начальник відділу сказав, що за розпорядженням шефа мені не можна доручати відповідальну роботу, бо я не вмію себе контролювати. Ще деякий час я працювала, але виконувала найпростішу роботу.
Мене понизили на посаді. І мені довелося звільнитися самій. Зараз я без роботи, не можу подолати страх перед новим колективом. Записалася на прийом до психолога, тому що впоратися зі своїми проблемами я не можу.
