Аліна була з тих, хто колекціонував чоловіків, отаке в неї хобі було, чи що. Вона працювала помічником в одній конторі, куди чоловіки ходили різні.
Жінок серед їхніх клієнтів було мало, та й ті з острахом дивилися на цю жінку і розуміли, що незважаючи на те, що вдягалася вона дуже скромно, робила простенький манікюр і макіяж, вона виглядала набагато спокусливіше ніж вони в самих своїх відвертих вбраннях.
Для чого? А Вона і сама не знала для чого. Одного разу, коли їй було всього 17 років, і один хлопчак клявся- божився що він на ній одружиться, вона тоді й зрозуміла, що цей світ влаштований досить складно.
Адже вже тоді вона розуміла, що все не так просто. Як в воду дивилася, він через тиждень до іншої пішов, поки вона за нього курсові писала та борщі готувала вдома.
І потім пішло-поїхало. В неї було одне правило – тільки одружені, які потім як побиті собаки верталися до своїх дружин, а ті їх приймали.
Сказати по правді, багато хто навіть пропонував їй гроші за таку послугу. А що, зручно, гарна молода коханка, покрутила і покинула, вказала чоловікові на його місце під сонцем, точніше під підбором дружини.
Смішно? А Аліна погоджувалася, і гроші брала. Треба сказати в неї гарно виходило. Кілька ночей, пару походів в ресторан, а потім кидала бідолашних зі словами: ” Та кому ти потрібен, окрім своєї дружини, я б на твоєму місці він неї не рипалася”.
Отак, в багатих свої причуди. Однак, наче і на благо трудилася, а осад такий, після спілкування з нею. Враження наче випила смачну каву, а на дні тарган, і кава від цього вже не така й смачна стає, хоча не побачивши комаху, і кава була б звичайною.
Так про що це я. Багато хто не віритьв такі казки, а дарма, Алінки вже 4 роки як немає, доконало її це життя, чи може її багаті але злі кавалери, а може одна із ревнивих жінок. Тільки одне скажу, на чужому нещасті свого не збудуєш.
