Ольга отримала премію наприкінці грудня, коли вже перестала на неї розраховувати. Сто тисяч гривень стали нагородою за проєкт, над яким вона працювала майже рік.
Керівник особисто привітав її, подякував за терпіння і сказав, що компанія нарешті оцінила її старання. Ольга поверталася додому щаслива і всю дорогу уявляла, як повідомить цю новину чоловікові.
Вони з Андрієм давно збиралися оновити меблі у спальні. Стара шафа погано зачинялася, ліжко скрипіло, а на нове весь час не вистачало грошей. Тепер можна було купити все необхідне і ще трохи залишити на відпустку.
Андрій зустрів дружину біля супермаркету. Вони пішли додому через засніжений двір, повз старі будинки.
— Уяви, мені дали премію! — повідомила Ольга.
— Скільки?
— Сто тисяч гривень. Я сама не очікувала.
— Оце так! Вітаю! Тепер можна нормально відпочити.
— Я, взагалі-то, спочатку хотіла замовити меблі.
— Меблі нікуди не дінуться. Ми ж давно збиралися кудись поїхати.
Ольга не стала сперечатися. Відпустка дійсно була потрібна обом, тому вони домовилися обговорити витрати після свят.
Через тиждень Андрій запропонував зустріти Різдво у його старшої сестри Світлани. Ольга погодилася, хоча сімейні посиденьки у зовиці рідко обходилися без обговорення чужих доходів.
За столом зібралися Світлана з чоловіком Віктором, їхня доросла дочка Христина та Андрій з Ольгою. Спочатку говорили про погоду, роботу та новорічні покупки. Потім Світлана несподівано підняла келих із соком.
— Давайте привітаємо нашу Оленьку! У неї тепер премія сто тисяч!
Ольга завмерла. Вона не розповідала родичам про гроші й попросила чоловіка нікому не повідомляти точну суму.
— Андрію, навіщо ти всім розповів? — тихо запитала вона.
— А що в цьому такого? Це ж гарна новина. Нехай люди порадіють.
Світлана посміхнулася й нахилилася ближче.
— Ми якраз тут обговорювали відпустку. Хочемо влітку всією сім’єю поїхати на море. Уявляєш, як чудово буде разом?
— Гарна ідея, — обережно відповіла Ольга.
— Тільки ціни зараз жахливі. Віктор підрахував, що на п’ятьох поїздка обійдеться в сто шістдесят тисяч гривень.
Ольга поглянула на чоловіка. Андрій відвів погляд.
— А до чого тут моя премія?
— Ну ти ж розумієш, — втрутився Віктор. — У вас зараз з’явилися гроші. Можна допомогти, а потім розберемося.
— Кому допомогти? — перепитала Ольга.
Андрій нарешті підвів голову.
— Я подумав, ми могли б оплатити більшу частину путівки. Все одно гроші прийшли несподівано.
— Несподівано? Я цілий рік працювала над цим проєктом.
— Олю, не чіпляйся до слів. Ми ж сім’я.
Ольга поклала серветку на стіл. Розмова ставала неприємною, але влаштовувати скандал у присутності родичів вона не збиралася.
— Давайте кожен оплатить свою поїздку. Тоді ніяких питань не буде.
Світлана одразу нахмурилася.
— Ми думали, ти зрадієш можливості всім разом відпочити.
— Я не проти спільного відпочинку. Я проти того, щоб за нього платили з моєї премії.
Христина несподівано різко втрутилася:
— Мамо, ну досить уже. Ви ж навіть Ольгу не запитали, чи хоче вона їхати.
Світлана зробила вигляд, що не почула доньку. Решта вечора минула у напруженій атмосфері, а додому подружжя поверталося мовчки.
Уже біля під’їзду Андрій зупинився.
— Ти могла б відповісти м’якше. Світлана тепер ображається.
— А ти міг би спершу поговорити зі мною, перш ніж обіцяти мої гроші.
— Я нічого остаточно не обіцяв.
— Тоді чому твоя сестра вже підрахувала вартість путівок?
Андрій не знайшов, що відповісти. Вдома він увімкнув телевізор, а Ольга пішла в спальню й довго не могла заснути.
Наступного дня чоловік спробував повернутися до розмови.
— Слухай, може, оплатимо хоча б половину? Світлана потім поверне.
— З яких грошей?
— Віктор влітку отримає премію. Він сам казав.
— Тоді нехай і купують путівки влітку.
— Ти просто не любиш мою сестру.
— Я не хочу оплачувати відпустку трьом дорослим людям. Це різні речі.
Андрій образився й кілька днів майже не розмовляв із дружиною. Ольга тим часом замовила шафу, внесла передоплату за ліжко й залишила частину премії на окремому рахунку.
Наприкінці січня Світлана зателефонувала сама.
— Оля, ми знайшли чудовий готель. Треба терміново бронювати, поки діють знижки.
— Свєта, ми з Андрієм ще не вирішили, куди поїдемо.
— Андрій сказав, що згоден. Тільки ти гроші притримуєш.
— Він не може погоджуватися за мене.
— Невже тобі шкода? Ми ж потім усе повернемо.
— Якщо ви збираєтеся повертати гроші, оформіть поїздку в розстрочку на своє ім’я.
Світлана різко завершила розмову. Через годину Андрій отримав від сестри довге повідомлення, після чого знову почав дорікати дружині.
— Ти могла хоча б не пропонувати їй кредит!
— Я запропонувала оплатити власну відпустку самостійно.
— Свєта вважає, що ти спеціально її принизила.
— А я вважаю, що мене намагаються змусити віддати зароблені гроші. Чому тебе це не хвилює?
У лютому ситуація несподівано змінилася. Андрій прийшов додому з гарною новиною: йому запропонували нову посаду з підвищенням зарплати.
Ольга щиро зраділа. Чоловік кілька років чекав на підвищення, тому вони влаштували невелику святкову вечерю.
— Тепер у нас обох справи налагодилися, — сказала вона. — Може, нарешті виберемо відпустку для себе?
— Давай трохи пізніше. Мені спочатку потрібно розібратися з новими обов’язками.
Через кілька днів Андрій попросив дружину позичити йому тридцять тисяч гривень до зарплати.
— Навіщо така сума?
— Є одне питання. Потім поясню.
— Андрію, після тієї історії з путівками я не збираюся давати гроші без пояснень.
Чоловік помовчав, а потім зізнався, що Світлана попросила його внести передоплату за готель. Вона нібито знайшла особливо вигідний варіант.
— Тобто ти знову вирішив допомогти сестрі за мій рахунок?
— Я хотів взяти свої заощадження, але їх не вистачає.
— А підвищення ти вже отримав?
— Поки що лише наказ підписали.
Ольга відкрила банківський додаток і показала залишок на рахунку.
— Ось гроші, що залишилися після купівлі меблів. Вони нам потрібні на власну відпустку. Більше обговорювати нічого.
Андрій подивився на екран, нічого не сказав і вийшов із кімнати.
Через тиждень Ользі зателефонувала Христина. Дівчина говорила схвильовано і попросила зустрітися без інших родичів.
Вони обрали невелике кафе біля станції метро. Христина прийшла раніше, замовила чай і відразу перейшла до справи.
— Тітонько Олю, я мушу дещо розповісти. Тільки спочатку пообіцяй, що не будеш на мене сваритися.
— Що сталося?
— Мама з татом взагалі не збираються на море.
Ольга здивовано подивилася на племінницю.
— Як це не збираються? Вони вже два місяці обговорюють готелі.
— Це все для вас із дядьком Андрієм. Точніше, вони хочуть, щоб ви так думали.
Христина дістала телефон і показала листування. Ольга прочитала кілька повідомлень і відчула, як у неї похолоділи руки.
З’ясувалося, що Світлана та Віктор збиралися купити заміську ділянку. Продавець вимагав значний завдаток, а власних заощаджень подружжю не вистачало. Тоді Світлана придумала історію зі спільною відпусткою, розраховуючи отримати гроші від Ольги.
— Але навіщо готель? — запитала Ольга.
— Мама хотіла взяти гроші нібито на бронювання. Потім сказати, що поїздку скасували, а готель утримав оплату. Вона думала, що ви не станете перевіряти.
Ольга деякий час мовчала. Вона очікувала від золовки наполегливості, образ і неприємних розмов, але не такого обману.
— Чому ти вирішила мені розповісти?
— Тому що мама вчора попросила мене підтвердити, ніби я теж їду. А я не хочу в цьому брати участь.
— Андрій знає про ділянку?
— Не знаю. Мама казала, що йому поки що краще нічого не пояснювати.
Ольга подякувала дівчині й попросила переслати повідомлення. Додому вона поверталася з важким серцем, але вже розуміла, що робити далі.
Увечері вона показала листування чоловікові. Андрій довго читав, кілька разів повертаючись до одних і тих самих рядків.
— Це якась помилка, — нарешті вимовив він.
— Подзвони сестрі. Спитай, яку ділянку вони збираються купувати.
Андрій набрав номер і увімкнув гучний зв’язок.
— Свєта, ви справді хочете внести завдаток за мої гроші?
— Які ще твої гроші? — обурилася сестра.
— Гаразд. За гроші Ольги.
У слухавці запала тиша. Потім Світлана роздратовано запитала, хто розповів йому про ділянку.
— Значить, це правда, — тихо сказав Андрій.
— Ми збиралися все повернути! Просто трапився хороший варіант.
— А навіщо ця історія з готелем?
— Інакше б ти не погодився. Ольга тебе зовсім під каблук загнала.
Андрій вимкнув дзвінок. Кілька хвилин він сидів нерухомо, потім повернувся до дружини.
— Вибач мені. Я справді повірив, що Свєта хоче зібрати всю родину.
— Ти повірив їй настільки, що перестав слухати мене.
— Так. І це найгірше.
Ольга чекала, що чоловік почне виправдовувати сестру, але він несподівано попросив показати йому всі гроші, що залишилися на рахунку для відпустки.
— Навіщо?
— Хочу зрозуміти, скільки нам ще потрібно докласти. Я давно мріяв поїхати з тобою в Карпати або на озеро Синевир. Тільки удвох.
Ольга посміхнулася, хоча образа ще не минула.
Через місяць вони купили квитки й забронювали невеликий затишний будиночок у горах. Андрій оплатив більшу частину поїздки зі своєї першої підвищеної зарплати.
Світлана більше не дзвонила з проханнями про гроші. Христина іноді заходила до Ольги в гості, і стосунки з племінницею стали навіть теплішими.
Але найнесподіваніше сталося в травні. Ольга випадково зустріла Віктора біля будівельного гіпермаркету й запитала, чи вдалося їм купити ділянку.
Чоловік важко зітхнув.
— Купили. Тільки тепер розлучаємося. Свєта оформила землю на свою матір, а мені сказала вже після угоди.
Ольга нічого не відповіла. Виходило, що людина, яка придумала хитру схему заради чужих грошей, зрештою обдурила навіть власного чоловіка.
Увечері вона розповіла про це Андрію. Той вислухав новину й лише похитав головою.
— Знаєш, а я ж все ще збирався з нею помиритися.
— І що тепер?
— Тепер нехай спочатку розбереться зі своєю родиною. А ми краще подумаємо, що візьмемо з собою в поїздку.
Ольга дістала з шафи дорожню сумку. Вперше за кілька місяців вони обговорювали відпустку без родичів.
