Вже шість років я не вживаю ніякого алкоголю, навіть пива. В нашому будинку не буває жодної випивки, навіть у свята. Таке кардинальне для себе та моєї сім’ї рішення я прийняла далеко не одразу. Але ще жодного разу не пожалувала про це.
Дитинство в мене було абсолютно звичайне. Як у всіх. Я пам’ятаю талони на горілку, у шафі завжди пляшки. Не подумайте, батьки не вживали, принаймні в такій кількості. Могли випити трохи на свята.
При кожному гулянні я, ще дитиною, дивилася, як дорослі п’ють. Як вони морщаться, запивають, закушують, але все одно п’ють. Мені казали, що коли я виросту, теж питиму. Якось спробувала, але то була гидота, тому я вирішила, що не вживатиму.
Але у старших класах ми пили пиво, що здавалося безпечним. Це навіть сорому не викликало, адже рано чи пізно діти починають пити. Коли в університетські роки нам бувало нудно, то ми пили пиво. Коли ми хотіли відпочивали, то знову пили пиво. Ми пили разом із батьками вдома — і у свята, і просто так. Разом. За компанію. І тоді це здавалося нормальним.
Алкоголь настільки став незамінним у моєму житті, що мене це потроху почало лякати. Хоча я й не вважала себе залежною. Згодом я навчилася танцювати без келиха, розслаблятися та веселитися. Але кожне свято на столі була пляшечка.
Вагітність та пологи дали мені квиток в інше життя, де не було більше алкоголю. Зараз, навіть у свята, просто п’ю сік чи воду. Чоловік мене підтримав, хоча я йому нічого не забороняла. Більш того, зараз у нашому колі друзів не пити – це норма. Мій досвід доводить, що алкоголь – це ваш власний вибір. Хочу порадити кожному зробити крок до свідомого вибору та здорового життя.
