Моє ім’я Вероніка – і я працюю у великій компанії, займаюся там закупівлями обладнання. У мої обов’язки входить знайти оптимальний варіант потрібної нам техніки – і для себе, і на перепродаж, – домовитися з постачальником про ціну та інші умови.
Досить цікава робота, відповідальна, дає змогу багато спілкуватися з людьми. Зарплата мене влаштовує. Крім того, якщо мені вдається домогтися якогось ексклюзиву для нашої фірми – а таке буває досить часто, – мені виплачують премії.
Загалом, я задоволена. Але близько року тому в компанії почали відбуватися неприємні речі – почало пропадати майно. Ні, не особисте, а громадське. Причому спочатку йшлося, наприклад, про дві пачки паперу для принтера. Начебто дрібниця, але хтось же їх узяв без дозволу!
І потайки – коли стали розбиратися, з’ясувалося, що ніхто не бачив, куди подівся папір. І, звісно, ніхто не зізнався. Далі з кабінету начальника зникло дороге прес-пап’є. Якби йшлося про який-небудь нехай і недешевий кухоль, то всі б подумали очевидне – хтось випадково розбив, але не наважується зізнатися.
Але ж все-таки предмет навіть якщо і впаде, то навряд чи розлетиться на шматки. Ну хіба що, якщо його викинути з десятого поверху. Коли одного «чудового» дня з офісу зник монітор для комп’ютера, начальство забило на сполох.
До поліції звертатися не стали, але встановили серйознішу систему відеоспостереження – тепер повз камери не можна було пройти непоміченим. І крадіжки начебто припинилися, але того, хто їх скоював, ми так і не виявили, а це означало, що він усе ще серед нас.
Напевно в думках кожен намагається вирахувати, хто ж це був. Принаймні, мені не дуже приємно, тож гадаю, що й усі співробітники досі замислюються над цим питанням.
І те, що я хочу вам розповісти, безпосередньо пов’язане з таємничими зникненнями предметів з офісу. Це сталося три тижні тому, коли після встановлення камер минуло вже понад два місяці.
Тільки, будь ласка, не смійтеся! Вам може здатися наша поведінка дріб’язковою, але після пережитого до встановлення камер спостереження ми всі вже просто дуємо на холодну воду, обпікшись окропом.
Загалом, про те, що трапилося, довелося доповісти керівництву. Звичайно, через таку дрібницю не дуже хотілося переглядати всі записи за попередній день, але колектив не полишали думки про те, що ми зможемо знайти злодія.
Бос зажадав у начальника охорони, щоб відеозйомку переглянули. Через годину мене викликали в кабінет найголовнішого, і він посадив мене навпроти монітора. Виявляється – і я тут же про це згадала, – я брала калькулятор. У кімнату переговорів напередодні перед закінченням робочого дня: ми обговорювали з новими постачальниками умови угоди.
І на камері чітко видно, як обчислювальна машинка лежить на столі, коли ми починаємо прощатися. Далі всі четверо – тобто я і троє представників фірми-партнера – встаємо і починаємо збиратися.
При цьому ми закриваємо спинами вид з обох камер, а коли виходимо, калькулятора на столі вже немає.
Тоді нам стало цілком очевидно, що сувенір із нашим логотипом прихопив хтось із тих, хто прийшов: можливо, випадково, а можливо, і спеціально – через незвичайний вигляд.
Ну є ж на світі колекціонери пивних келихів із ресторанів або попільничок. Чому б і не поживитися трофеєм у вигляді нашого фірмового калькулятора?
Ми з босом вирішили, що, зрозуміло, не варто питати про це учасників переговорів. Але ходять чутки, що нібито наш генеральний директор розповів про цей неприємний інцидент декому з тієї фірми.
Прийшовши додому, я як слід порилася в надрах сумки і знайшла там той самий калькулятор. Так і виходило, що його забрала я. Мабуть, поклала автоматично в сумку і геть про це забула!
З того самого дня я не знаходжу собі місця. По-перше, мені страшенно соромно. По-друге, я переживаю: а раптом бос і справді подзвонив керівництву тих хлопців і їх, наприклад, звільнили?
А головне, я не розумію, що мені робити: повернути калькулятор і в усьому зізнатися? Але тоді й у всіх попередніх крадіжках звинуватять мене. Але ж там були і дорогі речі, за які у випадку керівнику компанії, після відвідування чиїх співробітників у нас утворилася канцелярська «недостача»…