Бабця ніколи не дарувала та не приймала у подарунок рушники, а також й нам не дозволяла, тому в нашій сім’ї це правило було непорушне. Але довгий час я не розуміла, чому це саме так, бо це ж лише рушник.
Якось з питанням я підійшла до бабусі й вона мені розповіла, що в українській культурі рушник з давніх часів фігурував у різних обрядах – як у похоронних, так і весільних.
Наприклад, білі рушники використовували як похоронний атрибут – для підтримки покійного під час поховання. Бабця застерігала, що подарований рушник може накликати хвороби, конфлікти та невдачі. Вона категорично забороняла навіть брати до рук такі подарунки.
Крім того, звичні нам кухонні рушники, виявляється, теж несуть негативний сенс. У давні часи невеличкі рушники рідні загортали їжу своїм близьким, які вирушали в далеку дорогу. Тому вважається, що подарований кухонний рушник може призвести до довгої розлуки.
Проте бабця казала, якщо ж все-таки хочеться подарувати щось особливе, то можна обрати вишитий рушник, або вишити його власноруч. Такий подарунок стане оберегом. Зазвичай, такі рушники дарували молодятам чи подружній парі, яка відзначає річницю. Але такий подарунок можна приймати лише від близьких та рідних людей.
