Ми з донькою сьогодні вихідні і не просто так, у нас подія. Словом, вирішила моя Аліска заміж виходити. Я ж знаю, що вона з хлопцем зустрічається, але я його і не бачила ні разу, а все тому, що багато працюю.
Ось і нагода є, з батьками познайомитися і з цим Юрою, нарешті, і так зтягнули ми з сватанням.
Батьки нареченого запросили нас до себе, тому ми в передчутті гарного вечора почали збиратися. Я молода, мені всього 40 років, доньку народила в 18, потім овдовіла.
Так і не знайшла нікого толкового. Маю гарну фігуру, довге волосся, тяжко працюю фізично, тому тіло в мене теж підтягнуте, а ще, дякуючи мамі, мені генами передалася красива і ніжна шкіра.
Донька в мене теж, дівчина надзвичайно гарна і розумна. Мені є чим гордитися, тому я була більш ніж впевнена, що вона знайшла собі достойну партію. І коли прийшов час виходити з дому, Юра приїхав за нами на машині.
Автомобіль доволі таки солідний, я погано розбираюсь в машинах, але вже з першого погляду було ясно, що його батьки не в школі працюють, і не на базарі.
На свої роки він досить вихований, начитаний хлопець, тому мені поскоріше хотілося познайомитися з батьками цього чудового юнака.
Все моє бажання пропало в раз, тоді коли я переступила поріг їхнього дому. Олег Вікторович, як і я, ми впізнали один одного.
Батьки Юри, це ті самі люди, які колись переїхали мого чоловіка на зебрі, багато років тому. Тоді Алісі було всього 2 рочки, тому вона і не пам’ятає нічого.
Вечір пройшов напружено, але молодята не зрозуміли нічого, через те, що щебетали один з одним, незважаючи ні на кого.
Ми мовчали з батьками Юри, перекидаючись кількома фразами. Поки Олег не спитав де ж батько Аліси. Тоді мене зірвало, в істериці я втекла з того дому.
Але ввечері всеодно доведеться пояснювати все дочці, і я не знаю, що сказати, як бути. Чи варто розповідати все і псувати їй життя, чи промовчати і все останнє життя терпіти їхню присутність. Це надто важко для мене.
