Історії про дружбу
Розповім про свого старого друга Дмитра. Він був самотній, за характером добрий, рукастий мужик, але жив із мамою. Звичайно, роки взяли своє і мама пішла у засвіти, а
Він витрачав на роботу годину часу туди й годину назад. На тролейбусі. Як то кажуть, з кінцевої до кінцевої. Це ще тоді, коли у місті пробок не було.
П’ять років тому Катя з чоловіком та донькою переїхали у п’ятиповерхівку на околицю міста. Планування квартир не зовсім вдале – метраж досить скромний, кімнати та кухня маленькі. Переїзду
Дозволили друзям іноді гостювати на нашій дачі, а вони там свої порядки наводити почали та ще й дещо з собою прихопили. Мій чоловік Ваня отримав у спадок від
Не кожен може взяти за дружину дівчину, яка чекає дитину від іншого Жора зміг. Він стільки разів розповідав мені на роботі про сина, що я не передбачала відсутності
Микола не мав бути на цій вулиці. Взагалі спочатку він їхав, не пам’ятаючи себе від радості, до любові всього його життя і уявляв, як вона кинеться йому на
Так склалося, що мені довелося поміняти кілька робіт і нарешті я потрапила до нормального колективу, повністю жіночого, що мене дуже тішило. Але головне, що начальниця була майже одного
Я залякана і немов потопаю в болоті. У мене проблеми зі слухом від самої появи на цей світ, що зробило мене відлюдькуватою ще з дитячого садка. Чути я
У дитинстві нашій сім’ї довелося кілька разів міняти місце проживання, і щоразу для мене було проблемою звикнути до нової школи. Друзів і подруг у мене не було, я
Знайомі з подругою років п’ять, спілкувалися у дитинстві, бо були з однієї школи, але їй довелося перейти до іншої школи, бо батьки переїжджали. Так і скінчилося спілкування. Нещодавно