– А ти пам’ятаєш, як сам мене зрадив
– Ти мені невірна? – вимовив він, опустивши очі і втупившись у підлогу. Вона не поспішала з відповіддю. Мовчки підійшла до дзеркала, поправила сережку, провела кінчиком пальця по
– Ви вже віддячили мені, коли дали мені життя
Того вечора Маринка не спала, вона бачила через напівприкриті двері своєї кімнати, як бабуся Анна тихенько зі своєї кімнати пройшла на кухню. Шестирічній дівчинці було цікаво: – Чому
– Тепер я обираю себе. А ви живіть, як хочете. Саме так ви сказали колись і зробили свій вибір. Тепер його зробила я
Карина весь час почувалася винною. Причому не тільки останніми днями, а й із самого дитинства. Так склалося, що улюбленою дитиною була її сестра Вероніка. Батьки тряслися над нею
Розлучайся з Єгором – він, як гиря, тебе на дно тягне. Ти ще молода жінка, а приведеш себе до ладу – так взагалі красуня будеш! Знайдеш гідного чоловіка
Уже давно минув той час, коли Єгор із радістю повертався з роботи додому, де на нього чекали кохана дружина і дві доньки-хохотушки. Як вийшло, що вони з Вірою
– Усього цього могло не бути, – сказала я перед початком процесу. – Якби ти просто виконав мамину волю
– Не чекай, що будеш тут жити як у Христа за пазухою, – голос вітчима різав тишу. – Твоя мати пішла з життя, і з її відходом закінчилися
– У листі написано “Нам судилося бути одне з одним”. Виходить, не судилося. Адже лист я так і не доніс
-Я тут старі речі перебирав, – сказав Михайло Петрович, – І випадково знайшов на горищі лист… -А я пам’ятаю, як ти часто писав мамі листи. Особливо у свята,
– Іди-іди у свою хатинку, яка тобі від бабки дісталася! – грубо розсміявся Валерій
Аромат смаженої цибулі розливався квартирою. Люда механічно помішувала підливу, кидаючи погляд на годинник. Валерій мав повернутися з роботи за півгодини, і вечерю слід було подати гарячою – чоловік
– Дружина не має права сама приймати рішення
Наталя стояла біля вікна і дивилася на свого чоловіка, який пристрасно обіймав молоду жінку. У перший момент їй захотілося вискочити на вулицю, схопити суперницю за волосся. Але потім
– Мамо, скажи, а може, мені й чоловіком із Сонею поділитися
Віра Олексіївна повільно поклала на стіл телефон і подумала: “Начебто старалися, виховували доньку, прищеплювали їй доброту. Чому ж вона від нас відвернулася? Чому не хоче допомогти родині?” Їй
– Щось ти сумна – не подобається сімейне життя
Анна проводила чоловіка на роботу і налила собі кави. Сьогодні вона взяла відгул – у чоловіка завтра день народження, святкувати вирішили на дачі його батьків, і свекруха веліла

You cannot copy content of this page