Родинні історії
Юля була просто щаслива, коли на неї звернув увагу привабливий чоловік, який нещодавно з’явився в сусідньому офісі. Вона вже зневірилася знайти собі пару, а вік – 26 років
Дзвінок у двері пролунав у той момент, коли Іван тільки заплющив очі. Аліна, ледве втримавшись, щоб не чортихнутися, кинулася в передпокій. Знову, напевно, сусідка. Хто ж іще? Повадилася
– А раптом вона не розлучниця, а така сама жертва? – пробурмотіла Олена, розглядаючи адресу в блокноті. Промоклий осінній вітер тріпав її волосся, поки вона стояла перед непоказною
Задзвонив телефон. Різко, нахабно, розриваючи тишу раннього ранку. Олена поморщилася, не відкриваючи очей, потягнулася до тумбочки. Хто там ще? Кому не спиться в таку рань? На екрані висвітився
– Як дачу? Яку дачу? – лепетав Сергій. – Гарну дачу! – відповіла Валентина Василівна. – Якраз таку, про яку все життя мріяла! На Сергія було шкода дивитися.
Валентина сьогодні прийшла з роботи пізніше звичайного. Надійшов новий товар, і директор сказав, що, поки його не приймуть, ніхто додому не піде. Якщо, звісно, завтра не хочуть отримати
– Мамо, ну як там? Знайшла що-небудь підходяще? – Андрій притиснув телефон плечем до вуха, одночасно намагаючись закрити ноутбук і запхати його в сумку. Робочий день добігав кінця,
25-річна Аліса не дуже-то й хотіла заміж, але мати, Євгенія Сергіївна, наполягала. Ба більше, вона організувала доньці запрошення на корпоратив великої компанії і веліла без нареченого звідти не
Варі було двадцять вісім. Уже півроку вона зустрічалася з чоловіком, але співмешкати з ним жінка поки що не збиралася. Їй подобалася свобода, і вона цінувала свою незалежність. Іван
– Що за чоловічий голос у тебе там розмовляє? – запитала мати суворо, ніби доньці було п’ятнадцять, а не тридцять. – Так, телевізор. Мамо, ти чого хотіла? –