– Так не соромно людям на очі показатися. Он, у Маргарити донька закінчила юридичний, сидить тепер в офісі, і відбою немає від клієнтів. І гроші є, і на машині якій їздить
Ганна Вікторівна нескінченно злилася. Прокидаючись щоранку, готуючи сніданок, наводячи лад у домі, займаючись повсякденними справами, вона ніяк не могла зупинити внутрішній діалог, у якому вичитувала і повчала свою
– Важко жити на одну зарплату, любий. Ти ж завжди своїх дружин утримував, я знаю. Може, знову з’їдемося? Або… Утримуй мене, як і минулих дружин
Два роки тому Гриша зв’язав себе шлюбними узами втретє. Чоловік зустрів свою нинішню дружину Катю в кафе, де вона працювала керуючою. Часто навідуючись туди на обід, Гриша відразу
– Іноді найгірше покарання – це просто жити з тягарем своїх помилок, – сказав Андрій
Ольга жила з цією таємницею занадто багато років. Час уже мав би стерти гірку пам’ять, приглушити щемливий біль, але щоразу, коли вона чула про черговий нещасний випадок, серце
– Як же це мені набридло… Ти готова все моє життя розпланувати! Освіту здобув не ту, хоча моя зарплата в рази більша, ніж може отримувати лікар! Дружину теж не ту вибрав
– Коли ти вже привезеш до мене онучку? – з обуренням поцікавилася Євгенія Павлівна у невістки. – Я її вже півроку не бачила! Ми ж домовлялися, що канікули
– Ти егоїстка! – взвизгнула Людмила Аркадіївна. – Тільки про себе думаєш! А чоловік без роботи
Олена опустила чашку з недопитою кавою і перевела погляд на годинник – восьма ранку. Останній місяць перед відпусткою завжди видавався метушливим, але цього разу щось особливе. Телефон наполегливо
– Невже ти пробачила мою матір? І справді хочеш їй допомогти? Ви ж так часто сварилися, недолюблювали одне одного
– Чого так галасуєш, Зоє Іванівно? У коридорі чути, – у затишний кабінет бухгалтерії, де працювали три жінки різного віку, увійшла Оленка, секретар головного. – Ой, Олено, вітаю!
– Стій! Почекай! – кричала Алла Петрівна, побачивши вдалині ту саму циганку з дитинства. Вона бігла по полю, а її довга квітчаста спідниця майоріла на вітрі. Алла не встигала за нею. Вона втомилася
– Ти що? При надії?Ні, не дозволю! – закричала свекруха, побачивши живіт, який невістка, Карина, ретельно приховувала 6 місяців. – Алло Петрівно, моє рішення ніяк не стосується вас,
– Я зніму тобі квартиру. Недалеко звідси. Будеш приходити в гості, бачитися з онуками. Але жити ми повинні окремо
– Моя мама житиме з нами. Не подобається – їдь – твердо сказав чоловік. Ольга дивилася на чоловіка і не могла повірити своїм вухам. За п’ятнадцять років спільного
– Ні, це просто неможливо! – остаточно вийшла з себе Віка. – Ти поводишся так, немов нічого не відбувається! Ти серйозно вважаєш, що це все нормально
До заміжжя Віка не надто часто перетиналася з майбутньою свекрухою. Коли познайомилася з Андрієм – не думала особливо, що справа дійде до весілля, просто зустрічалася, як із будь-яким
– Міло! Не Господь карає, а ми самі себе! Я давно тебе пробачила! За Божену не хвилюйся, не залишимо
В Івана і Дарини шлюб був вінчаний. У день вінчання, коли весільна процесія вже підходила до церкви, несподівано здійнялася літня шалена буря. Вона прилетіла невідомо звідки, безжально зірвала

You cannot copy content of this page