Родинні історії
Ситий голодного не зрозуміє, а багатий бідного не почує. Це все прописні істини, які ми всі багато разів чули і від того перестали звертати на них будь-яку увагу.
У свої 62 роки я справді здивована тим, що все ще здатна думати не тільки серцем, а ще й мізками. Усі мої подруги чомусь давно вже цього позбулися.
Я звикла ділитися своїми проблемами з іншими людьми і не бачу в цьому нічого ганебного. Як то кажуть, одна голова – добре, а дві – краще. Що поганого
Останніми роками я помітила, що в Інтернеті зовсім не залишилося бідних людей. Раніше, коли соціальні мережі ще тільки-тільки виходили в тираж, люди спілкувалися, прямо розповідали про своє життя
У молодості я була, що називається, доволі запальною людиною. Мені подобалася думка про те, що я, хоч і дівчина, можу постояти за себе і за словом у кишеню
Навіть я у свої неповні 24 роки прекрасно розумію, як працює курс валют. Чому деякі “папірці” стають дорожчими, а якісь дешевшають із небаченою швидкістю. Це не долар або
Як же я заздрю жінкам, у яких є дорослі доньки! Все-таки правильно в народі кажуть: “Син до вінця, а дочка до кінця”. Дівчинка і допомогти приїде, і онуків
Мені 62, і останні 15 років я прожила-пропрацювала за кордоном. Назбирала грошей на гарне придане для своєї єдиної доньки. Подарувала їй на весілля двокімнатну квартиру в новобудові в
У нашій родині розгорнулася комедійна драма. Нещодавно син із дружиною попросилися до нас переїхати. Я з дружиною дали добро, місця вдома вдосталь, але сплив нюанс. Жити до нас
Мені 35, вісім років розлучена, виховую сина. Уже здоровий лоб, нещодавно виповнилося 14. У нас почалися веселі дні. Він увійшов у такий важкий період – з милого маминого