Родинні історії

Не розумію, як реагувати на те, що сталося зі мною. З одного боку не розумію поведінки чоловіка, з іншого боку – можливо, я надто критично ставлюся до проблеми?

З чоловіком розлучилися 3 роки тому, зараз маю другий шлюб. Син тяжко переживав прощання з батьком, хотів навіть залишитися жити з ним, і зараз вони часто спілкуються. Я

Мені 30 років, одружена, працюю. Живемо далеко від усіх рідних, мої батьки допомогли із квартирою. Без зайвої скромності скажу, що зовнішністю вдалася я яскравою, гарненька брюнетка від природи.

Я більше не можу терпіти таке ставлення батьків до мене. Мені 15 років, я маю молодшу сестру Настю, якій п’ять років. Живемо ми у двокімнатній квартирі, і досі

Я втомилася від конфлікту моїх батьків. Батьки у розлученні вже 10 років, але стосунки й досі натягнуті. Причина конфлікту та розлучення – нове кохання та зрада моєї мами.

Мені тоді було 20. Тільки з армії повернувся і зустрів її. Такого почуття як тоді я не відчував ніколи, з жодною жінкою. З Мариною мені було добре у

Старшій дочці 10 років. Народили ми її із чоловіком після п’яти років шлюбу. Будували бізнес, не до дітей було, хоча завжди мріяли про двох і навіть трьох дітей.

Я одна без чоловіка виростила сина та дочку. Після розлучення заміж не вийшла, діти школярі вимагали, щоб у сім’ї не було вітчима. Було тяжко і морально, і матеріально,

Наша трикімнатна квартира приватизована на чотирьох осіб – я, чоловік, син та дочка. Так сталося, що зараз живемо дуже великою, але зовсім недружною сім’єю. Першою одружилася дочка, і

Наші батьки кінця 60-х початку 70-х були, як би так м’якше сказати, байдужими чи що. Особливо з нами не морочилися. Працювали, займалися своїми справами, помалу виховуючи нас. Іноді