Родинні історії

І тоді я зрозумів, ось вона, своя тепла, добра. Дізнався, що незаміжня, що крім дому та роботи нічим не захоплена. І вирішив я позалицятися

Мені тоді було 20. Тільки з армії повернувся і зустрів її. Такого почуття як тоді я не відчував ніколи, з жодною жінкою. З Мариною мені було добре у всіх сенсах, прийняте рішення про пропозицію не змусило довго чекати, я цього хотів, вона цього чекала.

Одружилися. Через рік якраз на річницю весілля відбулася розмова на тему, чому досі немає вагітності, не те, щоб планували, але за регулярного контакту нічого не відбувалося.

Минали роки, а діти так і не виходили, дружина пішла в себе, божеволіла. Вірити у пророцтво лікарів про безпліддя, вона не хотіла, мовляв, несумісність, давайте шукати способи, але я не готовий був уже до експериментів, бо додому приходити вже не хотілося.

Я вважаю, що життя прожите без дітей, порожнє. Так, у мене паралельно з’явилася інша на тлі всього цього.

Через кілька місяців я пішов від дружини. З коханкою прожив рік, вона будувала кар’єру, у будинку практично не знаходилася. Я був позбавлений тепла, гарячого обіду, чистого одягу та інших приємних побутових дрібниць.

По роботі якось поїхав у відрядження, місяць там був, познайомився з Альоною. Одружуватися я не збирався, але Олена наполягла, дуже вона хотіла весілля. Щоб усі як у кіно було.

Я не став відмовляти їй у цій забаганці. Весілля зіграли, стали жити. Дітей Альона не хотіла, але я думав це тимчасово, роки йдуть, але вона, згадуючи своїх молодших братів, категорично була проти, говорила, що нянькою вона вже була, хоче пожити для себе. У всіх моїх друзів діти в школу пішли, а в мене взагалі навіть сім’ї не було до пуття.

Альона жила своїм життям я своїм, а потім вона оголосила, що познайомилася з якимсь шведом і переїжджає до нього жити. Це був для мене шок. Якийсь час зустрічався з різними жінками, намагався жити, але все не ладилося.

І ось одного разу до нас на підприємство прийшла дівчина, до відділу кадрів взяли. Вона була далеко не приваблива, але дуже скромна, тиха, домашня така. Ось якось дівчатка з колективу почастували пирогами, сказали, що це Надюша напекла, любила вона цю справу – кулінарити.

І тоді я зрозумів, ось вона, своя тепла, добра. Дізнався, що незаміжня, що крім дому та роботи нічим не захоплена. І вирішив я позалицятися.

Відразу зрозумів, що чоловіків у Надюші не було, але я помилився. Місяць ось так ходив її проводжав додому після наших рідкісних зустрічей. Це було кіно чи кафе, у парку кілька разів гуляли.

І якось потрапили під дощ, довіз її на таксі до будинку, вона запропонувала зайти обсушитися, що батьки знають про мене давно, будуть раді знайомству. Подумав, знак це напевно, що настав час з батьками познайомитися.

Зайшли в будинок і прямо з порога хлопчик підбіг, зовсім крихта і на руки до Надюші. Я подумав братик, може молодший чи племінник якийсь, а він зі словами: «мама, мама».

Виявився син! Я взагалі трохи свідомість не зомлів. Я думав незаймана Надюша моя, а виявилося син є. Заміж не ходила, просто гуляли, завагітніла, а він її покинув. Мені тоді 39 років було, їй 30.

Через деякий час стався у нас інтимний зв’язок і відразу ж новина про вагітність. Дитину я, звичайно, хотів, але розумів, що ця жінка дивна така, але все ж таки розписалися, хоча я цю подію відтягував довго. Не лежала душа до неї.

Отак стали жити сім’єю. Синові 2,5 зараз, доньці рік. Із дружиною живемо у її батьків, мати допомагає, старші сестри приїжджають. Приходжу додому, все чисто, прибрано, вечерю наготовлено.

Усі у нас мовчки. Поїли і кожен по своїх кутках. Перед сном я читаю книгу чи фільм дивлюся. Дружина з дітьми – купає, укладає, потім дивиться телевізор або з матір’ю чай п’є, прийде і одягне на себе мішок під назвою нічна сорочка і лягає спати.

Я нещодавно усвідомив, що навіть не пам’ятаю, коли моє день народження. І коли у нас із нею був той, ви зрозуміли. Вона навіть на цю тему запитання не ставить. Вона ставить запитання тоді, коли я затримуюсь.

Вона не любить моїх друзів, з ними я не можу навіть пиво випити, вдома на мене чекатиме скривджена та заплакана дівчинка, але нічого не скаже, просто вона схлипуватиме, а на мої запитання, що трапилося, відповідати: «нічого» .

Немов замкнене коло. Хазяйка вона гарна, та й мати теж. Але їй треба, щоб я просто був завжди всі вечори та вихідні поряд, не сидіти під боком, а просто бути вдома. У нас стався скандал улітку.

Я захворів, потрапив до лікарні, її не пускали, вона через це на мене ображалася. Я вирішив після виписки поїхати до себе додому, мовляв, ізоляція на два тижні, щоб дітей не заразити.

Приїхала до мене в один із днів дільничний лікар, гарненька така. З нею у мене почався роман. Вона у розлученні, двоє дітей дорослих, але я не хочу її обнадіювати.

Кохаю доньку, але не люблю дружину. Заплутався зовсім. Іти до тієї жінки з дітьми не хочу. Від дружини йти теж не можу, доньку каже, не дасть мені. Загалом не розумію, що відбувається. Хотів затишку та ситної вечері, а отримав одні проблеми.

Вам також має сподобатись...