Моя дочка кинула на мене онука й поїхала гуляти по світу. Вона завжди була десь у своїх мріях. Її ніколи не було – то якісь походи, то гори, то річки, то ще щось. Я все думала, що це пройде, коли почнеться сімейне життя. Хоча, яка з неї матір та дружина.
Я так зраділа, коли вона почала зустрічатися з хлопцем трохи старшим за неї. Сподівалася, що він то їй мозок на місце поставить, але я помилялася. Він виявився таким же, як і вона пропащий. Єдина моя надія була, що вони з голову візьмуться, коли діти підуть.
Але час йшов, а вони все по горах та річках, то починали бізнес, то закривали справу. Дочка на кухні майже не з’являлася, але її чоловіка це ніяк не бентежило. Вийшовши на пенсію, я все казала їй, що пора вже схаменутися та ледь не вимагала онуків.
Та на моє щастя це все ж таки сталося. На мій день народження вони сказали, що я буду бабусею. Моєму щастю не було меж. Я була впевнена, що от тепер дочка та зять точно схаменуться. Не тут то було, як потім виявилося.
Поки я потихеньку готувала придане для онука або онучки: купувала пелюшки, в’язала ковдри і пінетки. Моя дочка з чоловіком продовжували літати світом та ходити в гори. Так і малюк з’явився.
Онук в мене дуже гарний та розумний хлопчик. Я так раділа. Дочка одразу чомусь вирішила малюка годувати сумішами. Досі не розумію чому. Ще й хотіла няньку найняти, але тут я вже все взяла у свої руки.
Не дам я невідомо кому мого онука виховувати. Коли онуку було три місяці моєму зятю запропонували нерухомість за кордон і він радо погодився. Але треба було летіти досить далеко, тому малюка залишили зі мною.
Через кілька днів дочка подзвонила і повідомила, що вони затримаються. Так минув тиждень, потім другий, а там і місяць, півроку, рік. За весь цей час дочка приїжджала лише раз на кілька днів і все.
Лише гроші надсилає, щоб у сина все було. Сказала, що забере, коли йому буде п’ять. Що ж це за мати така?
