Приблизно рік тому з моєю близькою подругою сталася сумна історія. Стосунки в неї з її хлопцем на той момент тривали близько двох років, кохання в них завжди було якимось надто емоційним і завжди на межі.
У підсумку подруга почала зраджувала хлопцеві з канадцем, але незабаром розслабилася, втратила пильність і, не закривши скайп, пішла в туалет. Її хлопець відкрив їхнє листування і все побачив.
Коли вона повертається до комп’ютера, він мовчки починає її бити. Нічого не пояснюючи, цинічно і жорстоко. Коли я до неї прийшла, це була не людина, а один великий чорний синяк.
Я хотіла сфотографувати її стан про всяк випадок, але подруга заборонила, так само заборонила у поліцію йти. Такого я від нього не очікувала. Вона від нього чомусь не йшла, хоча я намагалася її до себе забрати.
Я боялася, що мені зателефонують і повідомлять про її смерть. Потім подруга наковталася таблеток, ми з цим садистом викликали в неї блювоту. Потім вона вирішила зістрибнути з 9-го поверху, але він вчасно її зупинив.
Вона весь час ревіла і просила в нього прощення, намагалася вбити себе з почуття провини. Через кілька місяців такого життя він її нібито пробачив. Подруга розповідала, що в них стосунки стали майже такими самими, як раніше.
Але в нього реально дах здуло після всього цього, він її страшенно ревнував і контролював кожен її крок, уже не кажучи про листування в соцмережах. Я весь час радила їм розійтися, тому що після того, що сталося, стосунків уже вони не налагодять.
І що ви думаєте? Я помилялася! У них зараз нормальні стосунки і вони люблять одне одного! А мене вони в один голос звинуватили в тому, що я намагалася їх посварити, нібито із заздрості.
Я – дівчина самотня, після останніх стосунків усе ніяк відійти не можу. Було дуже прикро, особливо після того, що я пережила за час їхньої “сварки”. Тож усяке буває і чужа душа – темрява.
