Чоловік сказав, що тепер лише він розпоряджатиметься всіма фінансами в родині

Я одружилася майже 10 років тому. За цей час у нас із чоловіком ніколи не було проблем із розподілом сімейних грошей. Ми обидва працювали і поповнювали спільну скарбничку. Так, звичайно, мій чоловік заробляє значно більше, ніж я. Але це ніколи не викликало жодних проблем та труднощів.

Після появи дитини я почала продумувати список витрат ретельніше. Однак усіма списками покупок та іншим займалася я. Чоловік ніколи не цікавився, на що саме я витрачаю гроші. Адже в будинку завжди була смачна їжа та все для комфортного життя.

Але рано чи пізно все стало інакше. Перед святами я, як звичайно, склала список покупок. Він вийшов досить великим, але на носі і Різдво, і Новий рік! Чоловікові раптово захотілося ознайомитися з переліком продуктів, і побачене дуже його розлютило:

«З цього дня за сімейним бюджетом стежитиму я!» – рішучим голосом чоловік виніс вердикт.

А потім він назвав мене нераціональною людиною, яка не вміє витрачати гроші з розумом. Мовляв, навіщо я вирішила купити стільки їжі, якщо половину після свят доведеться просто викинути…

Потім він почав згадувати, як минулого року на святковому столі була нарізка із 3 видів ковбаси, до якої ніхто навіть не доторкнувся.

Побачивши в новому списку продуктів ту саму ковбасу, він остаточно вибухнув. Так, згодна, ковбасу варто було б викреслити зі списку. Але невже це такий серйозний привід для таких жорстких рішень? За всі роки нашого спільного життя у чоловіка ніколи не було претензій до того, як я господарю і готую. А тепер – на тобі!

А пережили ми усі часи: і криза, і звільнення чоловіка, і пошуки нового житла. Нам вдавалося долати всі труднощі через те, що я вмію відкладати гроші і не витрачати зайве.

Але навіщо скупитися перед святами? Тим більше, у нас будуть гості.

Мої аргументи абсолютно не переконали чоловіка. Більше того, він сказав, що йому давно час взяти все під свій контроль і стати повноцінним главою сім’ї. Що це за дурні стереотипи?

«Мені набридло, що я маю випрошувати у тебе свою ж зарплату! Тепер усе буде інакше, звикнеш», — останнє, що сказав чоловік.

Якщо чесно, ця сварка відбила будь-яке бажання взагалі щось робити. Почуваюся так, ніби скоїла якийсь жахливий злочин. Невже я заслужила на таке ставлення до себе?

Подруги кажуть, щоб я відпустила ситуацію і подивилася, як чоловік справлятиметься. Вони впевнені, що вже через тиждень він вибачиться і не захоче щодня складати безглузді списки. Може, вони мають рацію і варто просто заспокоїтися?

You cannot copy content of this page