Я таку дурницю якось утнула. Згадувати і соромно, і смішно. Я вийшла з магазину з купою пакетів і не розуміла, як мені то все дотягти додому. З болем згадувала свою улюблену машину, яка зараз стала б в нагоді.
Авто довелося продати. Спочатку я не їздила, б чекала дитину. Коли ж хотіла повернутися за кермо, то чоловік був проти, бо не жіноча справа водити машину. Чого це? Мені не зрозуміло… Але він клявся, що сам відвозитиме мене, коли буде така потреба.
З часом його обіцянка розтала у повітрі, а мені довелося самій вигадувати, як дістатися туди, куди мені треба. Згодом я дізналася, що мій чоловік возив замість мене зовсім іншу жінку. Так я і залишилася без авто та без чоловіка.
Нарешті я вийшла з магазину і побачила, як під’їхало дуже знайоме авто, а за кермом мій колишній чоловік. Мені хотілося крізь землю провалитися. Я от з пакунками, кинута всім світом, а він на моїй машині та ще й з новою пасією, яка виглядає, як лялька. Ще й туалетний папір випав з рук.
За машиною свого колишнього коханого я побачила гарний позашляховик. Я з гордо піднятою головою дотягла до нього пакунки, відкрила задні дверцята та закинула всі свої речі. Потім демонстративно підійшла до переднього пасажирського сидіння та нахабно сіла.
Чоловік, який був за кермом цього авто, був у шоку та мовчки дивився на мене. Мені відступати вже було нікуди, бо поки я йшла до чужого позашляховика мене помітив колишній чоловік і очікував, як будуть далі розвиватися події. Я нахилилася до нього, пошепки вибачилася і спитала, чи можна його поцілувати.
Поки він думав, що відповісти, я його поцілувала і попросила їхати якомога швидше. Він мовчки від’їхав від магазину, два картали ми мовчали. Потім чоловік спитав, а куди ми їдемо. Мені було дуже не зручно, тому я попросила зупинитися там, де йому буде зручно, але він все ж таки наполіг, що відвезе мене додому.
Поки ми їхали до мого дому я пояснила, чому так поводилася. На диво, незнайомець сприйняв це з посмішкою та пожартував, що тепер має на мені одружитися. Мені було так соромно. Я то червоніла, то блідніла, а потім розплакалася.
Мені чомусь стало сумно, що мені самій доводиться тягти пакунки з магазину. Новий знайомий зніяковів. Щоб підняти мені настрій, він пригостив мене кавою. Поки ми доїхали до мого дому, то він вже знав все про моє життя.
Так я і познайомилася зі своїм другим чоловіком, бо він з того дня не дозволяв мені тягати пакунки з магазину самій. Ми недовго зустрічалися і дуже швидко одружилися. Тепер чекаємо на ще одну дитину.
