По моїм джерелам цей лист було написано колишній дружині. “Ти вже знаєш, все, що ти передрікала мені після розлучення сталося.
Вона не готує. Сьогодні, друге січня, я тепер лежу голодний і перебираю в пам’яті всі твої шедеври.
Вона каже, що мені нічого не можна: ребра не можна, порося теж, я вже не кажу про твою качку, фаршировану перепілками.
Що б вона провалилася зі своєю мамою, вони обидві стоять стіною, коли я крадусь на кухню, стукаючи зубами.
Мої нові діти, просто ненормальні, наші діти були чисті ангели і вчилися на відмінно, у нас були непрості стосунки з твоєю мамою, але тепер у мене є з чим порівнювати.
Ти знаєш, у нас було всяке, але наше життя з тобою здається мені райським садом чи пансіонатом для відпочинку, де у нас був медовий місяць.
Чому ти мені не відірвала ногу, коли я йшов до цієї людожерки? Ти у всьому винна, треба було виявити принциповість і не кидати мене в пащу цьому тигру!
Тобі добре там в Австралії, наші діти зробили тобі подарунок, мені вони навіть не дзвонили на Новий Рік, а я теж ростив їх, не кажучи про те, що я дав їм життя.
Ляля, якщо я піду з життя, ти так і знай, цей гріх буде на тобі великою плямою, ти винна сама.
