Перед шкільними канікулами ми з чоловіком та з дітьми вирушили на дачу до батьків. 10-річна Віра дуже скучила за бабусею, а Мишко зовсім маленький, йому ще й року не виповнилося. Я вважала, що для дітей свіже повітря буде на користь. А я дуже втомилася від галасливих сусідів, які щоночі дивляться голосно телевізор і співають пісні.
Майже одразу чоловік із батьком повернулися до міста, продовжили працювати. А приїжджали вони лише у вихідні. Ми з дітьми та свекрухою залишилися на господарстві. Коли приїжджали татусі сімейства, вони тільки й чекали, що для них буде накритий стіл із смачними стравами, і буде підготовлено свіже ліжко для якісного відпочинку.
Мені доводилося стежити за старшою дитиною, яка зносила все на своєму шляху. Я тільки ходила та підбирала іграшки та речі в будинку. А молодший, немовля, вимагав особливої уваги. Крім того, я мала висипатися і нормально харчуватися, щоб у мене не пропало молоко. Але я зіткнулася з таким стресом, якого не бачила у місті.
Свекруха поралася, вона розділила зі мною обов’язки по господарству. Вона вирішила, що я займатимуся прибиранням і готуванням у будинку, а сама зайнялася грядками. Мені треба було годувати дитину вночі, тож я намагалася лягти спати раніше, годині о дев’ятій. У цей час я вкладала дітей спати, а потім питала у свекрухи, чи треба їй щось допомогти. Вона завжди відмовлялася від допомоги.
Я намагалася робити все, що мені було доручено робити: готувала, прибирала, прала і ніколи не суперечила свекрусі. Вона нічого не говорила, тож я думала, що у нас з нею склалися нормальні стосунки. Але я дуже помилялася.
У результаті, коли приїхав чоловік у чергові вихідні, він відвів мене до будинку, щоб поговорити. Виявилося, що свекруха мною дуже незадоволена, і я все поділяю не так, як їй треба. Чоловік сказав, що мама на мене сердиться, і що від мене ніякої допомоги. Вона поскаржилася синові, що я тільки їм і сплю, і додав її цитату:
“Твоя Аня повинна вставати раніше і лягати пізніше свекрухи на дві години”.
Я тільки стояла і очима плескала від подиву. Мабуть, свекруха думала, що я їй у допомогу приїхала, і ображалася на мене за те, що я з грядками не допомагала. Але тоді чому вона мені сама нічого не сказала, а чекала на приїзд сина?
Такого відпочинку я ще не мала. У результаті я поїхала з дачі в засмучених почуттях, і досі не можу зрозуміти, як налагодити стосунки з мамою чоловіка. У чому я не права? Може, я і не супер-господиня, але допомагати завжди намагаюся. Але моєї допомоги ніхто не помічає. Я більше не вибиватимуся з останніх сил, щоб комусь догодити. Мені моє здоров’я важливіше. Хіба свекруха не пам’ятає, як важко з маленькими дітьми? Ось тобі й відпочинок за містом.
