Мені вже 40 та сімейного щастя немає. Зараз розлучаюся з чоловіком, який гуляв. Я нічого не знаю про його нову обраницю, але мені й не цікаво. Розходилися ми дуже важко. Через постійні суди, суперечки та скандали я була виснажена. З гарної та квітучої жінки перетворилася на незрозуміло кого.
Якось вранці я вирішила згадати свою давню звичку – пити чай в улюбленому кафе. Я спокійно сиділа та пила гарячий та запашний напій. Раптом в кафе зайшла жінка старша за мене. Вона була одягнена помітно і зовсім не по своїх роках. Від неї розходився тонкий аромат дорогих парфумів. Її стильна зачіска була абсолютно стильною, а волосся біле, наче сніг. Але це була не фарба, а сивина, яка невимовно личила цій жінці.
Вона озирнулася в пошуках місця і якийсь хлопець посунув стілець, щоб їй зручніше було сісти. Жінка обдарувала його усмішкою, від якої навіть в мене спітніли долоні. Ця чаклунка ще не встигла сісти за столик, а всі чоловіки в кафе вже не відводили очей. Саме про неї можна сказати «шикарна жінка». Вона грайливо підморгнула якомусь чоловікові років 40, а вже через секунду він пригощав її кавою.
Я була захопленою цією жінкою. Не знаю, чи була вона заміжня, чи ні. Чи були в неї діти. Я не навіть не здогадувалася, як вона живе. Але оце її чаклунство мене захопило. Я пішла додому, аби скинути свій розтягнений светр та старі штани. Дістала з шафи сукню. Зробила зачіску та макіяж і поїхала на новий виток суду з колишнім.
Я просто зрозуміла, що якби не було мені погано, якби життя мене не било я маю право бути жінкою, бути собою, а не загнаним та змученим звірятком. Це я можу порадити кожній жінці, адже кожна людина має себе цінувати.
