Одного разу сім’я з 3 дітками вирішила на відпочинок до моря. Все було чудово, ці люди дуже любили своїх дітей, вибрали найкращу путівку і відправилися в подорож.
На пляжі було дуже мало людей, минали дні за днями, а відпуска доходила до кінця. Одного разу тишу на пляжі порушили якісь крики, які доносилися з-за каменів.
Батько сімейства підбіг туди і побачив, як стара бабця забирала щось з рук маленької дівчинки. Він не встиг розгледіти що саме то було, але ця жінка розлютила його не на жарт.
Поруч якраз проходили охоронці пляжу, він поскаржився на бабцю, і показав рукою в бік старої жінки, з сивим волоссям в брудному вбранні. Її кудись забрали, і більше на пляжі її не бачили.
Через деякий час сім’я знову відправилася туди ж само у відпустку. Але на їх подив, це місце не було таким чистим та красивим як раніше, здавалося, там не прибирав ніхто декілька років.
Коли чоловік запитав у перехожого, чи не знає той, що сталося з цим місцем, йому відповіли:
“Раніше щодня тут прибирала стара бабця, вона робила це безкоштовно, для того, щоб діти не поранилися, не взяли чого небудь до рота, не пробили ногу склом чи мушлею, а потім на неї поскаржився хтось з відпочиваючих, через те, що вона хотіла забрати шматок скла в дівчинки. Її давно не було видно тут.”
Слова перервав дитячий крик, на тому ж самому місці, його донька порізала палець невеликим залишком скла, тому що пляж був надто брудний.
Ця притча вчить нас дивитися на речі з усіх боків, тому що іноді, навіть власним очам довіряти не можна.
