Алла з Дмитром одружилися коли їм було по 19 років. Не було там кохання, але Алка при надії була, а Дмитро, як чоловік, таки зробив пропозицію.
Не задалося, дитинка при пологах не вижила. Алка потім довго плакала, депресія, вона з цього стану кілька років не виходила.
Дмитро на цьому фоні знайшов собі іншу. І почалося, Алка, хоч і вийшла на роботу, але щоденні сльози, істерики, це все йому набридло.
Вона вже плакала не за дитиною, а так, від звички мабуть. А дізнавшись що в чоловіка є інша взагалі, як з котушок злетіла.
В один прекрасний день Діма прийшов додому, а Алка майже без свідомості, запухша від сліз. Дім поставив її перед собою і почав розмову.
-Ал, так більше продовжуватися не може. Розумієш, мені теж важко, та ти маєш взяти себе в руки.
Алла, схлипуючи, перервала розмову і сказала що вона таки все знає про іншу жінку. Знає про поїздку на море, про квитки які Діма замовив для себе і цієї особи.
На свій подив Діма не став відпиратися. Тільки сказав, що ці квитки були для нього і Алли. Звісно це було не так, але таке дивне відчуття його накрило, ніби і жінку він втрачати не хоче.
Діма довго пояснював новій пасії, чому в нього не вийде звозити її на море. Але пообіцяв, що вони кудись поїдуть пізніше.
Відпустка в Туреччині пішла парі на користь. Алла наче розцвіла, почала слідкувати за собою, навіть кілька разів посміхнулася, а головне, що не плакала ні разечку, за двотижневу відпустку ні сльози.
Діма подивився на свою жінку іншими очима, згадав, якою вона колись була прекрасною.
А через кілька тижнів Алка огорошила чоловіка тим, що вона при надії. Тоді і сварки, і коханка пішли на другий план.
А Аллі приснився сон, наче її малатко, те яке не вижило, сиділо біля колиски і гойдало там немовля, і посміхалося, всім своїм виглядом показуючи, що все буде гаразд.
