До редакції обласної газети однієї країни надійшов лист пенсіонерки Агнети, яка недавно купила будиночок з ділянкою неподалік обласного центру.
Вона скаржилася на місцевого фермера-свинаря, ферма якого наповнювала атмосферу запахом стада в 2,5 тис. голів.
Газета опублікувала лист із проханням до влади відреагувати. Влада мляво відписалася: очисні пристрої на фермі відповідають загальноприйнятим нормам.
Газета посилила тиск і пообіцяла стежити за розвитком подій. Так співпало, що в цей же час прилеглий кооператив придбав і змонтував за 700 метрів від будинку Агнети вітряну електростанцію (поширена річ у сьогоднішній Швеції).
Пенсіонерка короткозоро мружилася, спостерігаючи за діями монтажників, які зводили 150-метрову конструкцію з гігантськими лопастями, але поставити питання не наважилася.
Через кілька днів, коли вітряк запрацював на повну потужність, газета отримала нового листа від Агнети:
«Дорога редакція! Я вдячна вам за допомогу, але вентилятор, який встановили після втручання, допомагає дуже слабко.
Як і раніше смердить гноєм! Переконливо прошу поміняти вентилятор більш потужний».
