Ще до того, як я одружилася, я зустріла одного хлопця. Він був одружений, але так запав мені в душу, що у нас почався роман. Мені з ним було дуже добре в ліжку і спілкуватися з ним було легко — він розумів мене з півслова.
При цьому я знала, що одружений чоловік не поспішить розлучитися, тому не сподівалася, що колись він стане моїм повністю. Я також знала, що в нього не одна дружина, що він дозволяє собі близькість із іншими дівчатами. В принципі, я не зберігала йому вірність.
Так тривало досить довго. Навіть одружившись, я іноді зустрічалася з ним. Він був повною протилежністю моєму чоловікові: відкритий, веселий, легкий у спілкуванні, завжди захоплювався мною та підтримував усі мої інтереси та ідеї. Чоловік, навпаки, ревнивий, жорсткий, строгий, забороняв мені дуже багато. А в коханці я розчинялася та відпочивала душею.
Одного дня ми вирішили зустрітися. Я була в іншому місті у лікарні. Зателефонувала і він сказав, що приїде надвечір: ми покатаємося на мотоциклі, сходимо в кафе чи бар, а потім усамітнимось у нього вдома. До призначеного часу він не приїхав, вимкнув телефон і не відповідав понад дві години. А потім, коли я нарешті додзвонилася до нього, він відповів, що був із дівчиною.
Він і досі розповідав мені про неї. Нібито у них був спільний бізнес, і вона вела всі переговори та бухгалтерію. Тому коли вона несподівано зателефонувала йому, він не зміг їй відмовити. То він мені це пояснив. Я, звісно, не вірю у ці казки. Але мені було дуже боляче від такої поведінки. І незрозуміло, чому він, тільки-но помчав до іншої, не сказав, що буде зайнятий, що їй зобов’язаний. Щоб я не чекала, не сподівалася на нього, а зайнялася своїми справами.
Наступного дня ми побачилися з ним, але пояснити свій «фінт вухами» він так і не зміг. «Я не вимагаю від тебе вірності, але й у таку ситуацію ти не мусив мене ставити. Змінив плани — попередив одразу. Я знайшла б, чим зайнятися і без тебе!» – сказала я. Він вибачався як міг, але після цього наші стосунки припинилися. Я йому більше не дзвонила.
Катерина, 36 років
