Я росла в багатодітній родині. І, звичайно, місця на кожного було не багато. У мами є сестра, тітка Лариса. Вона все життя жила в будинку з бабусею, і ми часто ходили до них в гості. Місця там вистачило б на всіх.
Бабуся часто пропонувала мені переїхати до них, але я відмовлялася. 7 років тому бабуся померла, і тепер в будинку живе одна тітка Лариса. І вона теж нас покликала (а саме мене з чоловіком і двома дітьми). Трохи подумавши, ми вирішили скористатися цією можливістю. Не вічно ж нам тулитися по зйомних квартирах.
На тому й зійшлися ми з тіткою, що при в’їзді відразу і ремонт організуємо. Тітка була тільки за. Поступово ми перевезли деякі речі, але залишалися ще там і приходили в гості.
Один раз вирішили всією сім’єю поїхати на пару днів з міста. Коли ми повернулися і, як завжди, пішли в гості до тітки, виявилося, що плани помінялися. У будинку разом з нею вже був чоловік на ім’я Микола. Колись давно у тітки з ним були стосунки, але бабуся не хотіла, щоб тітка виходила заміж за розведеного. І ось вони знову разом.
– Ви в’їжджайте, – заспокоювала нас тітка. – Тільки зробіть собі окремий вхід в будинок, щоб ми одне одному не заважали.
Ми з чоловіком переглянулися і погодилися. Знову обговорили всі деталі і домовилися.
Але головний удар нас чекав попереду. У день, коли ми вже привезли робочих у двір з усіма планами та іншим, з будинку раптом вийшов той самий Микола. Тітка Лариса причаїлася позаду.
– Згортайте свій переїзд, – голосно каже він. – Будинок виставлений на продаж. А ми в інше місто переїжджаємо.
Ми просто отетеріли. Гаразд нам би просто сказали, але ж ми людей привели. Перед ними було дуже незручно. Але нічого не поробиш, розійшлися.
Прикро, що будинком, в якому жила моя бабуся і частково пройшло моє дитинство, розпоряджається чоловік, який не прожив там і півроку. Тітка Лариса сама б до такого не додумалася, а тепер вона у всьому його слухається.
А раніше ж вона обіцяла переписати на мене половину будинку. Не хочеться втрачати його. Все-таки стільки пам’яті з ним пов’язано, бабуся в нього багато сил вклала. Але ж уже нічого не поробиш? Вірно?
