Ніколи не міг подумати буду батьком-одинаком. Я завжди любив гульнути та не планував поки що створювати сім’ю. Звичайно ж, всі мої стосунки були короткострокові. Та все змінилося в один, коли повертаючись додому, я наштовхнувся на одну зі своїх колишніх. Вона стояла з коляскою, а коли побачила мене, віддала її, лише кинувши: «Це твоє».
Я спочатку вирішив, що це якийсь жарт чи помста, бо про дитину я нічого не знав. З того часу, як ми розійшлися, ми навіть жодного разу телефоном не говорили. Я намагався наздогнати дівчину, коли оговтався, але вона наче у повітрі розчинилася. Шукати її номер було марним, адже я скоріш за все його видалив, коли стосунки дійшли кінця.
Довелося забрати дитину додому і відпроситися з роботи на кілька днів, щоб розібратися в ситуації. Маля плакало, а я не знав, що робити. Взяв на руки, спробував заколисувати, але маля ще більше кричало. Я не придумав нічого кращого як покликати свою маму на допомогу. Вона по дорозі купила суміш, пляшечки, підгузки та ще купу всього.
Мамі якимось дивом вдалося заколисати маля. Вона пішла оглядати коляску і знайшла на дитину документи. За датою народження це дійсно могла бути моя донька. Я намагався за тими даними знайти її маму, але її наче ніколи й не було. ДНК-тест підтвердив, що я дійсно батько, тому проблем з оформленням дитини не було.
Моя мама навчила мене сповивати, годувати, купати та міняти підгузки, коли мала час, то допомагала. Мені було дуже важко – ночі без сну, постійний плач, незрозуміло, що їй треба чи може щось болить. Я почав спілкуватися з педіатром – приємна молода дівчина, яка мені дуже допомагала з малюком. Вона заходила до нас кожного разу, як я дзвонив.
Ми почали спілкуватися. Вона завжди дивувалася, що я дуже хвилююся за доньку та добре піклуюся про неї. Я вирішив запросити її на побачення, на диво, вона погодилася. З того дня ми були постійно разом, а коли моїй принцесі було вже два рочки, ми одружилися. Моє життя кардинально змінилося, просто перевернулося з ніг на голову, але тепер я по-справжньому щасливий.
