– Катерино! Я повернувся! Ти рада? – Олександр Кирилович відчинив двері своїм ключем і з виглядом господаря увійшов у кухню.
– Олександре, ти?! – Катерина поперхнулася кавою, – Що ти тут робиш?!
– Як що?! Вирішив порадувати тебе, повернутися до коханої дружини! Ти мала рацію: з Еллою ми абсолютно різні, зовсім чужі люди! Вона абсолютно не розуміє, що потрібно для щастя зрілому чоловікові! – промовив, посміхаючись, Олександр Кирилович.
– Одна справа – зустрічатися час від часу, і зовсім інша справа – жити разом!
– І що ж йому треба для щастя, цьому самому чоловікові? – запитала Катерина, щоб не мовчати.
– Турбота! Турбота йому потрібна! Гарячий обід і смачна вечеря: м’ясо і котлетки з пюрешечкою, а не це здорове харчування – пророслі паростки чогось там без солі, без спецій і без олії!
Відпочинок після трудового дня: м’якенький диванчик і телевізор! А не ці походи по клубах із танцями до ранку! Спокій і тиша, а не божевільна музика вечорами, яку чує весь будинок!
А ще любов, розуміння, повага… Із цим усім в Елли великі проблеми – вона ж чує і любить тільки себе!
– Ах, в Елли проблеми… А до цього ти, судячи з усього, цього не помічав… – хмикнула Катерина, домиваючи останню тарілку.
– Не помічав, – зітхнув Олександр Кирилович, – вона ж просто засліпила мене своєю красою і молодістю! Ну, звозив я її на море… Так я ж думав, що це, як із тобою, раз на рік – і досить!
А ні! Еллочці треба на море влітку і взимку! І якщо влітку ще можна в Одесу наприклад, то взимку, природно, тільки за кордон – у теплі країни…
Крім цього, взимку ще й на гірськолижний курорт її звози, і гардероб онови – одна шубка норкова стільки коштує! І машина нова їй, виявляється, потрібна… А не купив – не кохаєш, значить! Ти уяви! Ось воно – кохання! Усе вимірюється в грошах…
– Яка, виявляється, молодець ця твоя Еллочка! Навіть не очікувала від неї такої підприємливості! – похитала головою Катерина.
– А ти що серйозно вирішив, що 25-річна дівчина з тобою, 50-річним, зустрічається від великої чистої любові?! Не думала, що в такому віці чоловіки бувають такими наївними…
– Корислива ти, Катерино! – зітхнув Олександр, – І завжди такою була. Напевно, всі жінки такі… А ми, чоловіки, наївні й довірливі… Ось і віримо в ці ваші казки про кохання…
– Ну чому ж тільки ви… І ми, жінки, віримо. Просто з досвідом це минає… З досвідом і кожним новим чоловіком або кожною новою коханкою старого чоловіка… – зітхнула Катерина.
Вона згадала про те, як 18-річною дівчиною зустріла Олександра – молодого перспективного інженера. На той момент йому було 25 років.
Хлопець працював на тому ж заводі, куди Катя прийшла проходити практику. Вона закохалася в хлопця з першого погляду. І Олександр відповів їй взаємністю… За рік вони зіграли весілля, ще за півроку у молодят з’явився на світ старший син – Ілля. Потім вони отримали квартиру…
Олександр був хорошим фахівцем. Незабаром він уже був головним інженером. Зарплата, відповідно, зростала… Квартиру вони поміняли на трикімнатну, почали будувати будинок…
Машину Олександр теж змінив… Катерина працювала на тому ж підприємстві бухгалтером. Через 7 років після появи сина вона привела у світ доньку…
Жили Катерина й Олександр як тисячі таких самих сімей. Дім – робота – дача. У вихідні вони ходили в парк або їздили на природу, влітку – на море. Усе як у всіх…
Іноді Катерина замислювалася над тим, коли ж минула її полум’яна любов до чоловіка, куди ж вона пропала. Напевно, просто стерлася в низці сірих буднів, де один день був схожий на інший, ніби брат-близнюк…
Господарством у родині займалася переважно Катерина. Так уже був вихований її чоловік: вважав, що чоловік – добувач, а жінка – берегиня вогнища…
Тільки цій берегині доводилося “вогнищем” займатися у вільний від роботи час. Тобто, після роботи. Тоді, коли чоловік відпочивав, лежачи на дивані перед телевізором.
Вранці Катерині доводилося прокидатися на півтори години раніше, ніж усі інші члени її сім’ї, щоб приготувати свіжий сніданок і зібрати дітей та чоловіка на роботу. Увечері їй доводилося забирати дітей з дитячого садка і групи подовженого дня, готувати вечерю, перевіряти уроки, купати і вкладати спати дітей…
Для себе часу в неї зовсім не залишалося. Однак із роками Катерина звикла до такого графіка і навіть якось втягнулася. Вона не уявляла, що можна жити по-іншому!
– Та нормально ми живемо! – доводила Катя подрузі, яка рік тому розлучилася і тепер, щаслива, спокійна й доглянута, сиділа в неї на кухні й пила чай.
– Як нормально?! Ти ж усе на собі тягнеш! Твій Сашко нічого в домі не робить! – хитала головою Аліна.
– Він гроші заробляє. На роботі він дуже втомлюється: така відповідальність! От і відпочиває вдома: де ж йому ще відпочивати?! – знизала плечима Катерина.
– Катю, але ж і ти працюєш! І навіть, страшно подумати, втомлюєшся не менше, ніж він! А на тобі ще діти, дім, чоловік, зрештою… – зітхнула Аліна.
– Ти перебільшуєш, – протягнула Катерина, – я вже давно навчилася оптимізувати свій час. Наприклад, намагаюся робити заготовки на весь тиждень на вихідних і складати все в морозилку. Тоді з приготуванням їжі на тижні проблем не виникає.
Іноді доставку замовляємо… З прибирання в будні – ну, хіба що з пилососом пробігтися доведеться. Але це зазвичай робить Ілюша… А на вихідних ми всі разом робимо генеральне прибирання. Тож не критично…
– Знаєш, скільки часу для себе в мене звільнилося після того, як я з чоловіком розлучилася?! – підморгнула Аліна подрузі.
– Ти що! Я кохаю Сашка! Та й він мене… Звісно, вже не так, як 10 років тому, але все одно…
Катерина вірила в те, що вона говорила. Однак життя не стояло на місці
… Ілля закінчив школу і вступив до університету. Олександр Кирилович зайняв місце в раді директорів. Машину він змінив на дорожчу і статусну. Сім’я переїхала в добротний особняк в одному з найкращих районів міста…
– Може, ти підеш із роботи? – якось запропонував Катерині чоловік, – Адже ми не потребуємо грошей: я достатньо заробляю…
– Ну, вже ні! – відмахнулася від чоловіка Катерина. Тепер вона працювала не заради грошей, а заради того, щоб спілкуватися з людьми, обертатися в колективі – сидіти вдома в чотирьох стінах у неї не було жодного бажання. Тим паче, що діти були дорослі, і їм уже була не потрібна материнська опіка і турбота 24/7.
Тепер Катерина могла подумати і про себе. З’явився, нарешті, час на салони краси, на каву з подружкою після роботи, на відвідування виставок і театрів. Ось тільки чоловік на той час якось самоусунувся.
Він дедалі частіше не знаходив часу для того, щоб піти кудись із дружиною. “Візьми з собою Аліну, – говорив він, – їй же все одно робити нічого!” Аліна так і не вийшла заміж, однак це її анітрохи не засмучувало. Швидше, навпаки…
Вічну зайнятість чоловіка Катерина так само списувала на роботу. І тільки подруга недовірливо підтискала губи, коли вона їй про це говорила…
А потім вони з Аліною зустріли Олександра на театральній прем’єрі. Катерина не збиралася туди йти: у неї зранку розболілася голова і вона сказала чоловікові, що проведе цей вихідний день удома. Олександру потрібно було від’їхати у справах – як він часто робив останнім часом – тому, побажавши дружині якнайшвидшого одужання, чоловік поїхав.
Катерина випила таблетку – і головний біль минув. А потім з’явилася Аліна з двома квитками… Катерина не могла пропустити цю прем’єру…
У холі під час антракту Катерина зіткнулася з Олександром лоб у лоб. Поруч із ним, буквально повиснувши на його руці, стояла молода цікава білявка з яскраво-червоними губами і грудьми 3-го розміру.
Відверта сукня підкреслювала всі достоїнства фігури незнайомки. Олександр дивився на супутницю, не відриваючи очей, тож навіть дружину помітив не відразу.
– Ну, привіт, любий! – Катерина дивилася на чоловіка, – Несподівана зустріч… А як же твої невідкладні справи?!
Жінка згадала, що чоловік говорив їй буквально кілька тижнів тому, коли вона просила його піти на цю саму прем’єру з нею: мовляв, ніколи йому по театрах ходити, а на цю прем’єру і зовсім квитків давно немає. І справді, квитків не було: Аліні пощастило дістати 2 квитки абсолютно випадково…
– Ну, справи… – промовчав Олександр, – Справи відклалися на завтра… Час звільнився – ось і вирішив у театр сходити…
– Котику, йдемо вже! – смикнула за рукав Олександра блондинка, примхливо надувши губки, – Уже другий дзвінок!
– Котик, значить! – посміхнулася Катерина, – А це хто?! Може, познайомиш нас?!
– Це Елла. Мій… діловий партнер, – вимовив Олександр, не дивлячись дружині в очі, а це… моя дружина! – представив він жінок одна одній.
– Діловий партнер! – не змогла стримати сміх Аліна, – Страшно уявити, що в тебе за справи такі!
Елла, яка при згадці дружини практично відстрибнула від чоловіка, насупилася. Вона ледве стримувалася, щоб не сказати щось колюче цим двом жінкам. Однак Олександр так на неї глянув, що та просто зробила крок назад.
– Побачимося вдома, любий! – уїдливо промовила Катерина, – Ніч буде довгою і спекотною…
Чоловік і його юна супутниця спішно пішли геть. Катерина пройшла до гардероба.
– А як же прем’єра? – тихо запитала Аліна.
– Ти йди, а то зараз уже буде третій дзвінок, – втомлено промовила жінка, – мені зараз якось не до цього…
– Що робити будеш?! – запитала подруга в Катерини, – Пробачиш?
– Не знаю, – розгублено відповіла Катерина, – але жити з ним після цього я не зможу…
Повернувшись додому, Катерина зібрала речі чоловіка у 2 великі сумки. Олександр з’явився через кілька годин, розгублений і схвильований.
– Що це?! – він глянув на сумки, – Що ти надумала?!
– Я не зможу з тобою жити після всього цього, – тихо промовила Катерина, – тобі краще піти… Хоча б на час.
– Але це мій дім! Моя сім’я! Що значить “піти”?! – обурився Олександр.
– Нам потрібно подумати, як жити далі. Принаймні мені, – сказала жінка.
– Про що тут думати, Катю?! Жити, як і раніше! Як усі! – насупився Олександр.- Думаєш, усі інші живуть по-іншому?! Ну, побачила ти мене в театрі з дівчиною! То що ж через це розлучатися?!
– Та не цікаво мені, як інші живуть! Я хочу жити нормально! – вигукнула Катерина, – А дівчина гарна… Я тебе, звичайно, розумію…
– Добре, я зараз піду, але в суботу я повернуся! Тоді й поговоримо! – сказав Олександр, вирішивши не продовжувати суперечку.
На вихідні приїжджав додому Ілля. На підтримку сина чоловік і розраховував…
… – Мамо, ти що надумала?! – обурився Ілля, вислухавши батька. Він, дійсно, став на його бік.
– Ну, загуляв батько, з ким не буває?! Ви ж стільки років разом! Майно, діти – тобто ми…
– Синку, ми з вашим батьком давно вже живемо, як сусіди. У кожного свої інтереси, своє життя… Навіщо ця видимість сім’ї? По-моєму, всім буде легше без цієї брехні, – знизала плечима Катерина.
– А жити ми де будемо?! І на що?! – вступила в розмову Марина. – Чи ти вирішила в горду зіграти, не думаючи про завтрашній день?! Я не хочу йти з рідного дому! І не хочу, щоб ти розходилася з татом! Може, це взагалі не коханка, а подруга! Правда, тату?!
Олександр кивав головою: мовляв, звісно, подруга. Просто випадкова знайома!
– Доню, ваше життя не зміниться, – зітхнула Катерина, – а я теж хочу пожити! Якщо вже вашому батькові можна зраджувати, вдаючи, що це нормально, то я просто хочу жити спокійно! Не чекати його, заплющивши очі на зради, не вислуховувати брехню і виправдання…
– Яка брехня?! Я нічого такого не говорив! – схопився Олександр. – Елла – просто моя знайома…
– Звісно, твій діловий партнер! – фиркнула Катерина, – Ти казав уже…
Чоловік почервонів і замовк.
– І взагалі, вам не здається, діти, що це наша з батьком справа?! – розлютилася жінка, – Чому ви вирішуєте, як нам жити?!
– Та тому що сім’я – це головне в житті! Батько не хоче розлучатися! – розвів руками Ілля, – Так, він зробив помилку. Але більше це не повториться! Правда, тату?
Хлопець вичікувально дивився на батька. Той почервонів, потім зблід.
– Не повториться, – промовив тихо.
– Мамо, тату! Я така рада! – Марина обійняла батьків.- Ось і поговорили! Давайте забудемо про те, що трапилося, як про страшний сон! Адже ми – одна сім’я! Це найголовніше!
Катерина й сама не зрозуміла, як це сталося. Однак чоловік після зради знову опинився вдома. Єдине, жінка пішла з подружньої спальні – вона стала спати в іншій кімнаті. Чоловіка вона туди не пускала…
Вистачило Олександра всього на кілька місяців. Потім знову почалися затримки на роботі, відрядження і телефонні розмови за зачиненими дверима. Катерина терпіла: все-таки вона пообіцяла дітям не руйнувати сім’ю…
Не витримав сам Олександр. Він вирішив піти: Елла висунула йому ультиматум. Молодій жінці захотілося стати господинею життя, а не секретаркою і коханкою шефа за сумісництвом.
– Я хочу жити з тобою на законних підставах! – сказала вона чоловікові, – Ти маєш розлучитися з дружиною і взяти мене в дружини!
– Еллочко, не кип’ятись, у мене ж двоє дітей… – заїкаючись, промовив Олександр.
– Твої діти давно вже дорослі! – насупилася Елла. – Їх не потрібно няньчити! Ти вже можеш жити для себе, робити те, що вважаєш за потрібне! Чи ти до кінця життя збираєшся жити з ненависною дружиною?! Так діти виростуть і роз’їдуться, а ти?! Ти ж не підкаблучник, правда?!
Олександр довго не міг чинити опір вмовлянням Елли. А вже коли вона сказала, що кохає його і піде від нього, якщо він не кине дружину, чоловік зважився на цей відчайдушний крок.
– Я йду! – сказав Олександр Кирилович дружині та дітям під час недільного обіду.
– Як?! Куди?! – здивувалася Катерина, яка вже звикла до того, що в кожного з них своє життя, але проживають вони його пліч-о-пліч.
– До Еллочки. Я кохаю її, а вона – мене! – гордо промовив чоловік.
– Але вона ж тобі в дочки годиться! – вигукнула Катерина ошелешено, – Що ти скажеш через 5 років, через 10?! Вона не тебе кохає, Сашко, очі відкрий!
– Що значить не мене?! А кого? – насупився чоловік.
– Гроші твої вона любить, а не тебе! – зітхнула Катерина.
– А це вже не твоя справа! – розлютився Олександр, – Ми кохаємо одне одного! А ти просто заздриш!І знову дорослі діти Катерини та Олександра підтримали батька.
– Мамо, але ж тато має рацію: життя – воно одне. Навіщо жити з людиною, яка не любить тебе, і яку не любиш ти?! – філософськи протягнув Ілля.
– Я тобі давно кажу: запишись на фітнес, зміни імідж… Ти ж маєш вигляд 40-річної старої! – вигукнула Марина, – От і загуляв батько з молодухою! А чого ти чекала?!
– А мені й так 40, навіть трохи більше! І я не соромлюся свого віку! – втомлено відповіла Катерина. – А загуляв ваш батько не через це: він усе вірить у те, що може бути цікавий 25-річній! Тільки інтереси і стиль життя в 25 і в 50 дещо різні! Цього ваш батько якраз і не враховує…
Олександр Кирилович вчинив шляхетно: залишив дружині та дітям будинок, у якому вони жили. Свою молоду пасію він привів у квартиру, в якій він і його сім’я жили раніше.
Це було перше розчарування Елли. Вона вважала, що Катерина повинна покинути будинок і звільнити його для нової господині.
– Але чому вони мають жити у великому красивому будинку, а ми тулимося у квартирі?! – виговорювала вона Олександру.
– Мила моя, у нас 72 квадрати! Не дуже-то ми удвох і тулимося! – заспокоював кохану Олександр. Елла дула губи й ображено зітхала. Вона розраховувала на те, що стане господинею затишного просторого особняку, а тут квартира… Нехай і непогана…
Далі в житті Елли одне розчарування змінювалося іншим. Виявилося, що вільних грошей у Олександра не так уже й багато.
По-перше, чоловік виплачував іпотеку за квартиру сина, яку він придбав хлопцеві в сусідньому місті. Половина зарплати йшла на погашення боргу: Олександр хотів закрити іпотеку за 5 років. Залишався ще рік…
По-друге, купувати Еллі нову машину і оплачувати її покупки в брендових магазинах Олександр теж не горів бажанням: все просив Еллу зменшити свій запал. Та й харчуватися в ресторанах Олександр відмовлявся: дорого і не корисно.
Здорову їжу – новий тренд Елли – чоловік просто зневажав. Він із сумом згадував котлетки дружини і марив курочкою, запеченою в духовці…
Не поділяв Олександр і любов Елли до нічних тусовок: вік не той. То тиск, то ревматизм, то спина болить, то серце ниє… Та й, найголовніше, до РАЦСу бігти чоловік не поспішав: із дружиною він розлучився, а ось Еллочці пропозицію руки і серця все не робив, як вона йому на це не натякала…
А потім Олександр і зовсім зник. Зателефонував Еллі через 2 дні і сказав, що більше вона на його підприємстві не працює, а у квартирі може пожити до кінця місяця…
Елла лаялася і кричала в слухавку, що Олександр – невдаха і підкаблучник. Чоловік зітхав і вибачався… Він не міг зізнатися коханці в тому, що дружина його навіть на поріг не пустила, і живе він зараз у готелі, намагаючись налагодити контакт із сім’єю.
І діти йому всіляко в цьому допомагають, а от колишня дружина… Колишня дружина й бачити не хоче… Принаймні поки що…
Виявляється, їй сподобалося жити самій, без чоловіка: мовляв, тиша й спокій, ніхто претензій не пред’являє, ніхто не чіпляється……
– Наївний ти мій! Довірливий! Бідолаха! – саркастично вигукнула Катерина, – Які всі навколо злі й корисливі! Тільки ось біг ти до своєї Елли, розпушивши хвіст, як павич!
От і йди до неї – живи й радуйся! Чого ти до мене прийшов?! Я і без тебе чудово справляюся!
– Катруся, вибач мені! – Олександр м’яв у руках кухонний рушник, – У тебе так смачно пахне… Котлетки?!
Катерина нагодувала колишнього чоловіка, вислухала і пожаліла. А потім відправила назад. Щоправда, до Елли він більше так і не повернувся: свій роман чоловік згадував зі здриганням.
Усе ходив до колишньої дружини, сподіваючись, що рано чи пізно вона його пробачить. І квіти дарувати почав, і продукти купувати, і в театр її запросив одного разу. На прем’єру…
Катерина розуміла, що помиритися з чоловіком їй доведеться: все-таки прожили вони з Олександром не один рік, дітей виростили, та й не був він настільки вже й поганим чоловіком, як дехто…
Однак вирішила його трохи помучити: щоб наступного разу він добре подумав, перш ніж робити щось таке…
А чоловікові вона дозволила залицятися до неї знову: нехай постарається, якщо вже так хочеться повернутися…Спеціально для сайту Stories
