Ніна Анатоліївна з гордістю дивилася на сина. Сергій ніколи не завдавав їй клопоту. Він здавався дорослим ще будучи школярем.
Матері ніколи не доводилося перевіряти у хлопчика уроки і червоніти на батьківських зборах. Сергій чудово справлявся сам.
– Ще натерпишся, – похмуро передрікала Галина, старша сестра Ніни, – у підлітковому віці починаються найбільші проблеми.
Ніна докірливо подивилася на сестру. Але навіщо Галя каже такі речі? Так, племінник змусив переживати все сімейство – у чотирнадцятирічному віці Гришка зв’язався з поганою компанією. Ох, і натерпілися ж від нього батьки.
Хлопчина і гроші з сумки тягав, і школу місяцями прогулював, і з дому тікав.
Те, що Сергій зовсім з іншого тіста, у цьому мати була впевнена. Яким організованим і відповідальним ріс хлопчик. Ніна згадувала себе в дитинстві та юності – навіть вона сама такою не була.
Навчався Сергій на відмінно, і вже в дев’ятому класі життя його було розплановане на роки вперед. Примудрявся він і з навчанням бездоганно справлятися, ще й підробляти.
– Синку, немає потреби в твоїх підробітках, – казала мати, – ми купимо тобі все, що потрібно.
Переживала Ніна, що, відволікаючись на роботу, у Сергія почнуться проблеми з навчанням. Однак успішність у хлопця не падала.
– Мамо, якщо правильно розподілити час, то вистачить і на навчання, і на роботу, і на відпочинок, – поважно заявляв син, що викликало гордість у його матері.
Ніна одна ростила Сергія, аліменти від колишнього чоловіка були зовсім копійчаними. Однак її зарплати вистачало на те, щоб у сина було все необхідне. Дивилася жінка на свого хлопчину і натішитися не могла – що за чудова дитина в неї росте!
Коли в старших класах школярам пропонували пройти тест на профорієнтацію, Сергій знизав плечима. Він не став відмовлятися від тестування, але й потреби в ньому не бачив. Хлопець твердо знав, що працюватиме у сфері інформаційної безпеки.
Він обрав навчальний заклад, до якого збирався вступати. Коли мати запропонувала розглянути й інші варіанти, Сергій здивувався.
– А навіщо, якщо я точно знаю, де хочу вчитися? – запитав син.
– Всяке може бути, – відповіла Ніна, – раптом буде недостатньо балів і не вийде вступити.
Однак Сергій навіть не розглядав такої ймовірності. Усе в нього складалося гладко. Тому й на іспиті він набрав максимальну кількість балів.
Мати мало не плакала від щастя, дізнавшись, що син вступив саме в той інститут, який і хотів. А от хлопець навіть не здивувався – у нього все в житті було розплановано, хіба могло вийти інакше?
Навчався Сергій легко, при цьому примудрявся дистанційно працювати. На четвертому курсі йому вдалося потрапити на практику в серйозну компанію. Керівництво одразу помітило талановитого хлопця, і Сергію запропонували постійну роботу.
Під час навчання зарплата була невисока, але її вистачало для того, щоб закривати основні потреби молодого чоловіка.
Сергій уже відмовлявся брати в матері гроші на кишенькові витрати, одяг собі він тепер купував сам. Продукти додому теж купував із власних грошей.
Інші матері переживали про те, що дітям би все гуляти, а про майбутнє не думають. А от Ніна про інше турбувалася. Навчання, робота, плани на майбутнє – це чудово. Але як у цю ідеальну схему впишеться особисте життя? І чи впишеться? Адже Сергійко – хлопець видний.
А на останньому курсі прямо перед захистом диплома син порадував матір і в цьому. Сергій познайомив її зі своєю дівчиною.
На молодих дивитися було дуже приємно. Світлана одразу сподобалася Ніні. Жінка навіть почала мріяти про те, що ця скромна мила дівчинка одного разу стане її невісткою.
– Синку, твоя Свєта просто диво, – сказала мати синові, коли він допомагав їй прибрати посуд.
– Я знаю, – відповів Сергій із теплотою в голосі, – завжди думав, що таких не буває. З нею так легко і добре,мамо…
У Свєти було приємне почуття гумору. Вона вміла слухати, могла дати ненав’язливу пораду. Голос у неї був дзвінкий, як дзвіночок. Дівчина здавалася щирою, порядною – так воно й було.
Світлана все ще навчалася в інституті на третьому курсі. Дівчина закінчувала філологічний факультет, подумувала про те, щоб стати журналістом.
– Захоплююся Вашим сином, Ніно Анатоліївно, – якось зізналася Світлана, – він завжди все знає наперед. А я ось скоро закінчу навчання, а досі не знаю, куди піду працювати.
– У тебе ще багато часу, щоб подумати, – з усмішкою відповіла Ніна, – Сергій і мене часом вражає своїм плануванням.
– Як би я хотіла на нього бути в цьому схожою, – щиро промовила Світлана, – бути такою ж організованою, відповідальною.
– Тобі не потрібно бути схожою на мене, – втрутився в розмову Сергій і поцілував дівчину в ніжну щічку, – ти сама диво.
***
Одразу після отримання диплома Сергія підвищили на посаді. У нього тепер була хороша зарплата, з’явилася можливість відкладати гроші на майбутнє. Молодий чоловік мріяв купити квартиру, машину, а ще…
– Мамо, ми зі Світланою хочемо сьогодні повечеряти з тобою, – сказав Сергій, – запрошуємо тебе до ресторану. Той самий, де тобі сподобалася риба, пам’ятаєш?
Ніна, звісно, пам’ятала. У цей чудовий заклад вони ходили у важливих випадках. Невже Сергій і Світлана хочуть повідомити їй щось важливе?
Подумки жінка вже уявляла свого сина в костюмі нареченого, а Світлану з животиком. Онуки, ах, як хотілося Ніні поняньчити онуків!
Інтуїція не обдурила жінку, але права вона була лише наполовину.
Сергій, дійсно, зробив пропозицію Світлані. Ось тільки наречена не була при надії. Ба більше, весілля було заплановано… через п’ять років.
– Ти довчишся, а я тим часом вирішу житлове питання, – з посмішкою промовив Сергій, одягаючи витончену каблучку на пальчик коханої.
Ніна з розчуленням дивилася на сина і його чарівну наречену. До чого вони гарна пара! І які розумні, відповідальні. Усе в них по розуму, як треба. Хоча, зізнатися, мати хоч сьогодні готова була прийняти молодих у своєму домі, якби вони вирішили одружитися.
Проте надто добре Ніна знала свого сина. Він завжди все точно планував, і плани ці реалізовувалися точнісінько так, як задумав Сергій.
***
– Синку, на тобі обличчя немає, – занепокоїлася Ніна, – що з тобою?
Сергій прийшов із роботи не в настрої. Він із роздратуванням штовхнув двері ногою і плюхнувся на ліжко. Це було зовсім не схоже на нього.
– Мамо, я не в змозі зараз із тобою розмовляти, вибач, – вимовив молодий чоловік, продовжуючи лежати на ліжку. Він дивився у стелю і про щось думав.
Телефон його розривався від дзвінків, але Сергій перевернув його екраном донизу. Було зрозуміло, що він не бажає розмовляти ні з ким.
Ніна приготувала чай і принесла синові. Вона поставила чашку на тумбу біля ліжка.
– Синку, я не можу на тебе дивитися, коли ти в такому стані, – прошепотіла мати, – прошу тебе, скажи, що сталося.
– Свєта чекає дитину, – вимовив Сергій голосом, ніби хтось захворів.
Ніна зітхнула з полегшенням. Вона навіть тихенько розсміялася. Ах, ось воно що…
Жінка почала говорити про те, що це чудова новина. Ось тільки Сергій перервав її на півслові і сказав, що дитина зараз абсолютно не вписується в його плани.
– Ти ж чула, я планував п’ять років інтенсивно працювати і відкладати гроші, – вимовив чоловік, – а якщо з’явиться дитина, то… всі мої плани полетять у тартарари!
– Синку, діти часто з’являються не за планом, – так само посміхаючись, відповіла мати і погладила засмученого сина по голові.
Однак Сергій скинув материнську руку. Його просто трясло від роздратування.
– Найжахливіше, що вона відмовляється позбутися її, – обурено промовив чоловік і встав із ліжка. Він став ходити по кімнаті, як розлючений тигр у клітці.
– І правильно робить, – кивнула Ніна, – синку, я розумію, що дитина завадить якимось твоїм планам, але завжди можна внести корективи. Я готова розміняти квартиру, допоможу Світлані няньчити малюка.
– Та її саму ще няньчити потрібно, мамо! – мало не закричав Сергій. – Вона ще не закінчила інститут. І не розуміє, що готова зараз просто так розтоптати наші мрії про майбутнє!
Які б слова не говорила Ніна синові, вони тільки дратували його. Він був страшенно злий на Свєту і не бачив жодних рішень, крім одного. Чоловік називав наречену дурною, недалекоглядною і безвідповідальною.
– Дивуюся тобі, синку, – тихенько промовила мати, – ти завжди був таким розумним, доброзичливим. Звідки ця злість? Чому?
– Та тому, мамо, що це дурне дівчисько одним махом хоче знищити те, що я планував усе своє життя, – вигукнув Сергій, – а я цього не потерплю. Дитини не буде.
У жаху дивилася Ніна на свого улюбленого сина, який ніколи в житті її не засмутив. Але картина, яку вона спостерігала зараз, привела її в заціпеніння. Невже це її розумний, відповідальний син говорить ці страшні слова?
Сергій швидко вдягнувся, буркнув щось матері й покинув квартиру. А Ніна дивилася на двері, які зачинилися за ним, і молилася, щоб хлопець одумався.
***
Сергій залишався непохитним. З гіркотою думала мати, що невістка все-таки зробить так ,як хоче Сергій. Вона зателефонувала Світлані і стала говорити про те, що зовсім не розуміє свого сина.
– Я теж не розумію його, Ніно Анатоліївно, – сумно промовила дівчина, – але робити цього не буду.
Полегшення відчула жінка, але водночас сумні думки долали її голову. Адже Сергій був налаштований так рішуче…
Даремно сподівалася мати, що син схаменеться. Він поставив наречену перед вибором – або він, або дитина. Ніна слухала це і з болем на серці, усвідомлювала, що виростила чудовисько.
Коли тиха, скромна Свєта, підняла очі на батька своєї дитини, і сказала, що обирає дитину, Сергій із кам’яним обличчям сказав, що йде від неї.
Душа матері мало не розірвалася в той момент. Ця розмова трапилася якраз при ній – жінка організувала зустріч у надії помирити сина з невісткою.
Очі Світлани наповнилися сльозами, та все ж дівчина не дозволила собі розридатися. Вона подякувала Ніні Анатоліївні за підтримку, гордо підняла голову і побажала колишньому коханому всього найкращого.
Світлану Ніна підтримувала . Сім’я дівчини була небагатою, тому матеріальна допомога була дуже доречною. Майбутня бабуся носила невістці фрукти, молочні продукти та вітаміни. Вона ж домовилася про те, щоб Світлана дитину приводила у світ в хорошій платній клініці.
А ось Сергій не пом’якшав всупереч надіям своєї матері. Не зацікавився він дитиною і після її появи. Він завантажив себе роботою. Жодної копійки на доньку Мілану він не дав.
Крихітка росла розумницею і красунею, радувала свою матір, а ще більше бабусю. Батьки Світлани були незадоволені тим, що дитина росла без батька. До Ніни Анатоліївни вони спочатку теж ставилися з неприязню. Однак побачивши ставлення свекрухи, яка не відбулася, до Світлани і дитини, вони змінили свою думку.
Сергій усе ще жив у квартирі матері. Він планував обійтися без кредитування, тому збирав гроші на власне житло. Однак, коли Мілані виповнився рік, Ніна Анатоліївна сказала синові, що онука зі своєю матір’ю переїжджають до них.
– Усе ще мариш надіями звести нас? – обурився Сергій. – Май на увазі, це абсолютно марно.
– Ні, просто у Свєти проблеми з батьками. Та й житлоплоща у нас більша. Тут у мами з дитиною буде своя кімната, – спокійно відповіла Ніна.
Дізнавшись про це, Сергій розлютився, і заявив, що не стане жити в цьому “циганському таборі”. Того ж дня він подав заяву на іпотеку, щоб якомога швидше переїхати у власну квартиру.
– Ти теж збила мої плани, запросивши Свєту жити до нас, – крізь зуби вимовив Сергій, – через тебе я вплутався в банківський кредит.Спеціально для сайту Stories
Гірко було чути матері ці слова, але вже не так боляче, як два роки тому, коли син кинув свою наречену. Незабаром Сергій переїхав і став жити окремо. З матір’ю він майже не спілкувався.
А Ніна жила зі Світланою та онукою. І хоч як би не було їй часом гірко від поведінки Сергія, все ж на серці й радість була. Сина вона, можливо, і втратила. Зате онучка в неї тепер з’явилася, та й донька. Адже Світлана ні-ні, та й мамою Ніну Анатоліївну називала.
