Моя мама – справжня егоїстка. Людина, яка думає лише про себе і ні про кого іншого. У дитинстві я цього не помічала: у мене були тато, мама, бабуся. Та й я була ще дуже маленькою, але потім – так. Потім усе стало на свої місця. До семи років я жила у звичайній родині.
Єдина дитина, мене всі любили і балували. Крім того, я вважаю, що з дівчатками так і мають поводитися. Ми ж істоти ніжні, то чому б і не ставитися до нас трохи по-особливому? Але потім сталася дуже велика сварка в батьків, і вони розлучилися.
Я ніколи не питала про причину, але, підозрюю, там був замішаний третій зайвий. Тато пішов із сім’ї, і ми стали жити з мамою вдвох. Загалом, знову ж таки, я не помітила якихось вже дуже великих змін у фінансовому плані але мені багато й не треба було. Вдень школа, ввечері уроки.
Поїсти суп, погратися з ляльками і спати. Це зараз діти стали примхливими, раніше ми були іншими, але маму надовго не вистачило. Коли мені було 13 чи 14 років, мама задумала виїхати заробляти гроші в іншу країну. Батько нічого не платив, тож навіть я помітила, що нові речі ми купуємо рідко.
Та й мама завжди ходила роздратована. Загалом, бабуся стала жити в нашій квартирі, а мама поїхала, пообіцявши часто приїжджати з подарунками. Головне, щоб я вчилася і добре поводилася. Я жила з бабусею, закінчила навчання. Вийшла заміж, народила. Загалом нічого особливого.
Зараз мені 29 років. І відтоді як мама поїхала, особисто я її побачила лише півроку тому. Зараз вона живе зі мною в одному місті, але я навіть не знаю, радіти з цього приводу чи сумувати. Річ у тім, що вона за час свого від’їзду дійсно час від часу надсилала якісь гроші. Цим, звісно, займалася бабуся.
А я не лізла. Але коли мені було вже за 20, а в бабусі стало тяжко зі здоров’ям, мама почала надсилати кошти мені. Трохи, на ліки бабусі і ще якісь копійки як допомогу. На той час я вже почала зустрічатися зі своїм майбутнім чоловіком.
Він уже тоді мав непогану роботу, тож купував мені подарунки, платив за салон. Від зайвих грошей відмовлятися не можна, але у випадку з мамою це був не той випадок. На весіллі її теж не було, але вона хоча б не поскупилася на весільний презент. Ці кошти ми витратили на медовий місяць.
Але ось що відбувається тепер. Мама приїхала і відразу заявила про те, що грошей у неї немає. Вона їх просто не відкладала. Якась сума, звичайно, залишилася, але це так, на рік-два звичайного життя. Про жодні купівлі квартири, машини або будинку навіть не йшлося.
Тоді як я тут і там чую про божевільні заробітки за кордоном від інших жінок. На моє запитання, а чому так сталося, мама відповідає завжди одне й те саме. Каже, що як приїхала на чистий берег моря, під сонце і пальми, то зрозуміла – працювати тут вона не зможе.
Тому вона й знайшла собі дуже невеликий підробіток, щоб вистачало на оренду свого кута і якусь їжу, а весь інший час вона засмагала, купалася і весело проводила час. Були в неї й романи, вона навіть була за крок до заміжжя, але не вийшло.
Тепер, приїхавши додому, вона побачила, що я вже цілком самостійна і навіть із дитиною. І з цього вона зробила висновок, що тепер настав мій час їй допомагати. Як вона допомагала нам із бабусею колись. Якщо це не чистої води егоїзм, тоді скажіть: що це? Я ніколи не працювала.
Але не тому, що лінива, просто так вийшло. До заміжжя мені це було не потрібно: наречений забезпечував наше дозвілля, а вдома чекала бабуся зі сніданком або вечерею. Потім я вийшла заміж і якийсь час чоловік просто не пускав мене йти кудись працювати.
Усе називав себе добувачем, а мене – своєю принцесою. Коли я завагітніла, стало трохи складніше. Витрати почали зростати. Я стала вередувати, самі розумієте, такий період. Ну а з народженням доньки витрати на сім’ю тільки збільшилися. Тепер я мама і домогосподарка. Куди мені ще працювати?
Чоловік поки що тримається, хоча на відпочинку ми не були вже давно. І, якщо чесно, це починає потихеньку дратувати. Коли приїхала мама, я думала, що це хороші новини. Вона може і фінансово допомогти, і з онукою посидить, якщо що, але мама – егоїстка.
Грошей вона не привезла, так ще й відмовляється допомагати з дитиною. Ось це бабуся! Бачте, не її це. Вона втомилася від маленьких дітей і хоче трохи побути одна, у спокої. І ще мені докоряє, що я не справляюся зі своїм обов’язком. Я розумію, люди різні
Не варто дивуватися тому, що кожен живе своє життя так, як вважає за потрібне, але я ось звикла до того, що якісь базові обов’язки потрібно виконувати. Якщо ти мама – опікуйся своєю дитиною. Якщо ти чоловік – утримуй сім’ю. Інакше ж усе полетить чорт знає куди.
