Він сам обрав жити з батьком, а не матір’ю, але Гені і на думку не могло тоді спасти, що батько знову одружується. Він планував зовсім інше життя. Таке суворе чоловіче братерство, без вічних істерик матері. А батько візьми та одружись!
Заради справедливості треба сказати, що мати вийшла заміж раніше. На той час, як батько привів до будинку Жанну, мати вже няньчила маленьку сестричку Генки і жила майже за тисячу кілометрів від колись «своїх хлопчиків». Що дивно, її істерики повністю зникли у новому шлюбі.
Вона виконувала всі примхи маленької сестрички Гени, передбачала найменші бажання нового чоловіка і зовсім не нагадувала ту вічно незадоволену чоловіком та сином маму Генки. Вона стала зовсім іншою…, і чужою. У її новому житті зовсім не лишилося місця для сина.
І якщо Гена і сумував за матір’ю раніше, то погостювавши в неї один літній місяць, зрозумів, що більше нізащо не поїде до неї. Та й вона із помітним полегшенням віддала Гену колишньому чоловікові після закінчення обумовленого терміну.
Хлопчик з радістю їхав додому, до того ж батько обіцяв по приїзді сюрприз, але вдома на нього чекало ще більше розчарування, ніж він відчув після довгоочікуваної зустрічі з матір’ю. Гена очікував побачити давно обіцяного папугу, але вдома на них чекала тітка Жанна.
І все – ніякого чоловічого братства, у нього з’явилася мачуха. Вона здалася Гені голосною і метушливою. Злила – прагненням освоїти їхню кухню з метою навчитися готувати. Дратувала своєю зухвалою яскравістю, запахом парфумів.
Вона сама напросилася на прізвисько, що було припасене для папуги. Жако. Ну, а як інакше? Якісь різнокольорові клапті волосся на нерівномірно остриженій голові. І ім’я відповідає – Жанна. В очі він не наважувався її так називати, а ось за спиною зовсім не стримався.
Як не сердився батько, але інакше ніж «Твоя Жако» він його нову дружину не називав і постійно порівнював її з папугою. І тримав характер – варив демонстративно пельмішки, завантажував пральну машину своїми речами. Гена багато чому навчився, поки з батьком удвох жили.
Він вважав, що жіночої руки не потребує. Хлопець дорослий уже, руки є, мізки працюють. Жанна намагалася вдавати, що все у них нормально. Сама просила чоловіка не давити на хлопця. Хоча нормальним і не пахло. Усі два місяці літа Гена в міру своїх сил і фантазії мотав Жанні нерви.
Сховати її телефон за взуттєву полицю, ключі засунути в кишеню плаща, який висів в очікуванні першого похолодання, а потім втекти у двір до друзів, це ще квіточки. Були й «ягідки» у вигляді захованої папки із документами. Дуже хотілося, щоб вона зірвалася.
Накричала, а ще краще б ударила. Тоді б у батька відкрилися б очі, але вона мало того, що не зривалася, то ще й нічого не говорила батькові! Вечорами тріщала за вечерею не гірше за папугу. Вона вихваляла хліб, який купив Гена, а йому навіть ніяково було.
Хліб він купив не для того, щоб його хвалили, а скоріше навпаки. Жанна з сумками перед приходом батька примчала, та схаменулась – хліб забула купити. Попросила Гену сходити, доки вечерю готує, бо батько голодний прийде.
Хлопець прикинув до носа – не піти, начебто себе підставити, а от якщо купити, то що батько їсти не буде…, то й розкриється, що ця Жако його ганяє по магазинах, і що не така вона вже й господарська, якщо навіть про хліб забуває.
Але солодкуватий чорний хліб батькові сподобався, хоч раніше він визнавав лише білий батон. Їсть, теж нахвалює. Гені навіть приємно стало. І так у всьому. Ну, як тут продовжувати шкодити? Що не задумає, все їй на користь. До вересня розпал пристрастей згас.
Пельмені Гені набридли до чортиків, і він потихеньку почав їсти те, що вже готувала мачуха. Готувала вона так собі, але все ж таки різноманітніше, ніж він. А ось сирники Жако опанувала прекрасно. Навіть визнав це вголос. І тепер майже щодня вони чекали на нього вранці на столі.
Жанна видихнула, коли з плити зникла його каструлька під пельмені, але запасний комплект ключів тримала у сусідки-пенсіонерки. І телефон запасний старенький не поспішала викидати, а серйозних документів вона й так ніколи додому з роботи не брала.
Майбутній похід ТЦ з мачухою ніяк не міг радувати, але який би самостійний Гена не був, без дорослих до школи не зібратися. Зошити, лінійки півбіди, а ось сорочки, штани, шкільний костюм. Тут жіноча рука потрібна.
Раніше для цієї місії бабусю викликали, але цього року батько не схотів просити. Незручно за нової дружини колишню тещу кликати на допомогу. Сам ще менше Гени знався на речах, та й на роботі завал, відгулу не допитаєшся. Ось і повезла нова дружина пасинка магазинами.
Цього разу, а якщо точніше – вперше, ніщо не купувалося Гені «на виріст», ніяких бабусиної практичності, тепленько та бажано дешевше. Обрали, приміряли, сплатили. Невелика суперечка була, коли дійшла черга до кросівок.
Гена розумів, що вони вже давно перейшли весь ліміт, що можна витратити на шкільні збори, тож обрав звичайний китайський ширвжиток, але Жанна наполягла на фірмових. Потім така ж ситуація сталася при виборі крутого рюкзака. Раптом він почув своє прізвище.
Хтось насміхався над тим, що він з мачухою по магазинам ходить. Це називається – встряв. Зіткнулися з пацанами дворовими. І як тепер? То він мачуху з дому виживає, а то по крамницях із нею як ішак навантажений пакетами. І ще Сергій тут же. Із Сергієм у них постійні проблеми.
Начебто й росли в одному дворі, приятелями були, але як у класі з’явилася Ніна Скворцова, їх доріжки почали розходитися. Тепер Сергій не прогавить моменту, щоб насолити Гені. Ще й у класі казки почне розповідати, що за ручку Гену мачуха до школи збирала.
Жанна вловила ситуацію і за будь-яку ціну хотіла її виправити. Але як би не зашкодити? Ось і ляпнула про крутий планшет. Хоча, чому б і ні, це зручніше, ніж телефон або стаціонарний комп’ютер, що у чоловіків один на двох. Її ноут це святе, там уся робота, його вона нікому до рук не давала.
Вона посміхнулася хлопцям та пообіцяла всіх пригостити піцою, як тільки планшет оберуть. Вже ввечері всі хлопці у дворі вихваляли Жанну. Гена сперечатися не став. Він сам не розумів себе. Ну не купила ж вона його за сирники та шмотки? Він же не продався?
Але пакостити мачусі зовсім бажання вже не було. І річ навіть не в планшеті. Він розмову почув, коли повернувся за телефоном. Жако з батьком чи то лаялися, чи то в коханні один одному зізнавалися, але його, притихлого в передпокої, і не помітили.
Причиною спору було те, що Жанна витратила на Гену частину грошей, які відклала на нову машину. Далі Гена слухати не став – вислизнув із хати тихесенько, а тепер ось і сперечатися з хлопцями начебто й нема чого. Вона і справді “крута»….
З того часу багато що змінилося в їхньому житті. Батько Гени і Жанна офіційно розписалися, а згодом у Гени маленький братик з’явився. Він радий допомагати з ним та гратися. Жанна досі працює у журналістиці, але тепер під псевдонімом Жанна Жако.
