Весілля Каті було не надто веселим. Точніше, молодь розважалася щосили, а батьки нареченого зберігали привітну стриманість.
А в дальньому кінці столу сиділи батьки Каті та її старша сестра Нонна. Вони з тужним виглядом поглядали навколо.
Причиною їхнього занепокоєння було те, що молодша дочка виходила заміж раніше за старшу. І шлюб вдалий, і наречений багатий, і батьки нареченого заможні. Пощастило. А ось Нонна була обділена всім цим. У неї взагалі не було ніякого нареченого. І це турбувало маму з татом.
Сестри росли і виховувалися однаково, ніяких привілеїв молодшій Каті не надавали. Але за характером вони були абсолютно різні, і зовні теж.
Катя з дитинства була милою, жвавою, товариською. Волосся кучеряве, на щоках ямочки. А Нонна — похмура, некрасива дівчинка з рідким волоссям, тоненькими, як палички, ніжками, сутула і незграбна.
Ну так вже природа розпорядилася: одній все, іншій нічого. Нонну намагалися перетворити, і одягали гарно, не гірше за Катю, і до перукарні її мама завжди водила, хоча Каті рідко випадало таке щастя. Але тим не менше, дівчаток не можна було порівняти.
Добре, що Нонна не була злісною, добре ставилася до сестри. А якщо й заздрила їй (куди ж без цього), то мовчки, не показуючи цього. Вони були подружками, тільки у Каті їх було ще кілька, а ось у Нонни тільки вона одна.
Коли дівчата подорослішали, у Каті почали з’являтися хлопці, а у Нонни — ні. Вона замкнулася в собі і нарешті зрозуміла, що за сестрою їй не вгнатися. Після школи Нонна вступила до торгово-промислового коледжу, а Катя через два роки — до університету, вирішивши стати ландшафтним дизайнером. Їхні шляхи розійшлися остаточно.
І ось тепер молодша виходить заміж, а старша все ще одна. Не знаходила собі пари. Колектив на роботі був переважно жіночим, що знову не на її користь. Та й зарплата так собі.
Минуло два роки. Катя з чоловіком досягли успіху, купили квартиру, обставили її. Старша дочка, як і раніше, жила з батьками, змирившись зі своєю безрадісною жіночою долею.
Але коли вона отримала посаду старшого товарознавця, і зарплата зросла, Нонна вирішила виїхати і орендувала собі квартиру неподалік від роботи.
Уся родина допомогла з переїздом. Батьки трохи хвилювалися за Нонну, а Катя сказала:
– Та це ж для її ж блага. Особисте життя влаштує. Двадцять вісім вже, куди тягнути?
Але мати махнула рукою, впевнена в тому, що це Нонні не світить: вона якась несучасна, самотня, та й неприваблива, за собою не стежить. Точніше, за модою.
– Ти б її хоч трохи причепурила, Катя! Ну що вона все свої старі сукні та спідниці доношує! Молода жінка, а виглядає, як пенсіонерка. Ні підборів, ні зачіски.
Тоді Катя привезла сестрі цілу сумку своїх майже нових речей і кілька пар туфель, на щастя, розмір у них збігався.
Нонна не відмовилася. Вони разом все приміряли, підібрали гардероб для роботи, а також дещо для виходу.
А на день народження сестра з чоловіком подарували Нонні коротеньку шубку. Та засмутилася, але подарунок прийняла з вдячністю. Але ось із нареченими справи поки що складалися не дуже.
Як раптом, на загальний подив, виявляється, що Нонна при надії! Ця новина буквально приголомшила всю родину, не кажучи вже про колег.
Справа в тому, що хто батько дитини – залишалося таємницею за сімома печатками, і Нонна не бажала її розкривати ні матері, ні сестрі, як би вони не намагалися змусити її зізнатися.
– Ніякого ЕКЗ, не вигадуйте! – відповідала їм Нонна. – Батько живий, справжній, не з пробірки. А хто, сказати не можу. Не допитуйте мене.
І всі відступилися. Мати з батьком раділи в душі: онук чи онучка скоро з’явиться, та й Нонна все ж не самотня тепер. Катя їхнього захоплення не поділяла, але сприйняла цю новину спокійно, хоча сама все відкладала з малюком. Кар’єра, робота, поїздки – поки що не до дитини.
Навесні у Нонни народився синочок,
здоровий малюк, міцний, доношений. Вона назвала його Аліком, і родина знову замислилася: чому таке дивне ім’я? Але Нонна лише знизувала плечима: ім’я як ім’я, нічого, мовляв, дивного.
І раптом у молодої мами несподівано з’являється нова квартира, та ще й автомобіль на додачу! Тут вже рідні не витримали! Скликали сімейну нараду і наполягли на поясненнях: що все це означає, від кого подарунки і навіщо їй машина без прав?
Але виявилося, що права у Нонни є, ще минулого року отримала, просто не говорила про це. А подарунки – це синові від батька.
Подальше мовчання Нонни ставало образливим для родини. Катя відсторонилася від розпитувань, іноді навідувала племінника, приносячи гарні іграшки.
Новоспечена бабуся мовчки переживала, а дід постійно бурчав, що Нонна накоїла лиха і приховує правду від батьків. Це недобре.
Але одного разу батькам додому доставили величезний кошик з усілякими продуктами: фрукти, овочі, м’ясо, сир. Все найсвіжіше, відбірне. Але ні записки, ні повідомлення, від кого цей «ріг достатку». Кур’єр вручив кошик і втік.
Мама зателефонувала Каті, але та теж нічого не знала. До Нонни вона не могла додзвонитися, і батьки вирішили, що це якась помилка, скоро приїдуть і заберуть назад.
Але ввечері до них завітали гості: старша дочка з онуком і кремезний чоловік років п’ятдесяти. Смаглявий, темноволосий, бородатий. Нонна в шубці, він у дублянці, веселий, усміхнений.
— Ось, мамочко й татусю, познайомтеся. Це Вартан…
— А це мій син Алік, — закінчив чоловік і почав роздягати синочка.
Той заплакав, але чоловік ніжно притиснув його до себе. Батьки з подивом дивилися на цю ідилію, не знаходячи слів.
Але врешті-решт усі пройшли до вітальні, мама почала метушитися на кухні, Нонна стала їй допомагати, залишивши чоловіків наодинці. А за чаєм вже розговорилися.
Вартан — директор ринку. Він не був красенем. Уже в літах, волосся хоч і густе, але з сивиною, на щоці помітний шрам. Але очі добрі, а посмішка привітна, що викликає симпатію.
Раніше він був одружений, але дружина пішла з життя два роки тому, так і не подарувавши йому дитини. Пізніше він зустрів Нонну.
— Вона у вас особлива, — сказав Вартан, ніжно дивлячись на почервонілу жінку, яка навіть якось перетворилася, стала гарнішою.
— Ми кохаємо одне одного, у нас є син. Тільки за мене вона не виходить заміж. Каже, батьки не пустять за вірменина.
Нонна ще більше почервоніла, а батьки засмутилися.
– Та ми й не знали ніколи, Нонна нам не говорила, хто батько Аліка, — сказала мама.
– Я знаю. Скільки я її вмовляв, щоб розповісти вам і нарешті познайомитися. Ледве вмовив, — сказав Вартан, обіймаючи Нонну і посміхаючись на всю ширину обличчя.
Вартан сподобався батькам. Ввічливий, відкритий, добродушний. До Вірменії повертатися не збирається, прижився тут. Тримає ринок у своїх руках. А заради майбутньої дружини та сина розіб’ється на шматки, але зробить їх щасливими.
І слово своє дотримав. Після весілля переїхали до нього у великий і красивий будинок із садом. Вартан дуже подружився з Катею та її чоловіком. І їх, і батьків забезпечував свіжими продуктами, а дружину та сина обожнював.
– Дочка нарешті знайшла своє щастя, — говорила мама зі сльозами на очах.
А батько полюбив зятя за його відкритість і добрий характер. Ось тільки в шахи він постійно програвав йому. Тому сердився, а Вартан реготав від душі:
– Я не буду піддаватися, батьку! Хоч Нонна й лає мене.
І це була найбільша неприємність у їхніх стосунках. У всьому іншому велика й дружна родина була щаслива!
