Одного разу почалася сильна гроза. Всі діти прибігли додому, але найменшої дочки не було.
Мати занепокоїлася і пішла шукати її. У дворі йшов дощ, безперервно виблискували блискавки, і гримів грім. Від цих блискавок було моторошно страшно.
Мати кожен раз здригалася при громі. Незабаром, жінка знайшла свою дочку.Дівчинка бігала під дощем.
Щаслива вона стрибала і танцювала. І кожен раз, коли в небі вдаряла блискавка, дівчинка піднімала своє обличчя до неба і весело сміялася!
Мама була дуже здивована: -Що ти робиш? — запитала вона. — Тобі не страшно? Невже ти зовсім не боїшся грози?
— А чого тут боятися? — Весело відповіла дівчинка. — Мама, дивись, я танцюю, — а небо мене фотографує!
