Я розлучаюся зі своєю дружиною, хоча й двох років не пройшло з дня весілля. Проблема в тому, що від моєї коханої не залишилося й сліду. Кудись зникла та доглянута весела дівчина, від якої неможливо було око відірвати.
До заміжжя постійно в неї пахло випічкою, завжди щось готувала, а в квартирі від чистоти все блищало. Я закохався в неї безмежно як тільки побачив. Вона не була схожа на решту дівчат, з якими я знайомився. З нею завжди було про що поговорити, ніяких незручних пауз.
Десь півроку ми гуляли вдвох, обговорювали улюблені книжки. Трохи пізніше ми почали вже офіційно зустрічатися, хоч і жили окремо. Загальні інтереси, подорожі країною та походи з друзями у кіно лише зміцнювали наші почуття. Так пройшло два, аж поки я не запропонував їй жити разом.
Кажуть, що побут вбиває почуття. Я це знав і дуже боявся, що ми перетворимося на стандартну пару людей, які хоч і живуть разом, давно вже втратили один до одного інтерес. Моя кар’єра різко піша в гору, а кохана зайнялася домашнім навчанням.
Так ось, йшов час, і я зрозумів, що нам час одружитися. Спільні друзі давно вже жартували на цю тему, а я в глибині душі сам дивувався, чому в нас досі немає штампу в паспорті. Трохи назбиравши на весілля та заповітну обручку, я зробив пропозицію в найромантичнішому місці міста.
Вона, звісно ж, погодилася. Свято видалося чудовим. Відгуляли так, що й досі згадуємо. Але після весілля все змінилося дуже швидко та кардинально. Кохана перестала оглядати за собою. Через те, що на навчання їй не потрібно було виходити кудись, вона зовсім зледащіла. Змінилося ставлення до всього й до мене теж.
Вона зовсім перестала готувати. В холодильнику після весілля було пусто. На всі мої запитання була одна відповідь, що тепер моя черга всім займатися. Треба сказати, що такий стан речей мене зовсім не тішив. Добре, хоч гроші в мене були, тому просто замовляти доставку продуктів додому.
Якось до нас у гості прийшли наші спільні друзі. Спершу вони похвалили господиню за чистоту в хаті, хоча то я прибирав, а потім жаліти її, що вона зовсім запустила себе. Але ж більшу частину часу вона дивиться серіали та трохи навчається.
Потім хтось з гостей заглянув у холодильник та поцікавився, що ми їмо, якщо там пусто. Кохана з презирством заявила, що я поганий чоловік та нічого не готую, а вона харчується чіпсами та піцою. Вечір був просто жахливий. Я з однієї незручної ситуації потрапляв у іншу.
З того вечора я почав їсти тільки на роботі. Яка різниця, куди доставку замовляти? Так минуло кілька місяці, і такий варіант харчування мені же набрид. Я міг з заплющеними очима вгадати, з якого ресторану і що привезли.
За тиждень я запросив дружину на серйозну розмову. Казав, що так більше не можу. Хочу нормально харчуватися, якщо я заробляю гроші. Інші домашні обов’язки ми могли б поділити. Мені навіть здалося, що я до неї достукався. Але через кілька тижнів все повернулося.
Я знову почав замовляти їжу з кафе та ресторанів. Я почував себе так, ніби в мене була коханка при живій дружині. Я терпів до останнього, але за рік такого життя я не витримав. Згодом я подав на розлучення. Колишня дружина звинувачувала мене у всіх гріхах. Але я тільки впевнився, що все зробив правильно. Чи ні?
