Ставлення до онуків в мене нейтральне. Я ніколи не зачіпала цю тему в розмові з дітьми, тому що вважаю неетичним. Кожен будує своє життя так, як йому того хочеться. Я нещодавно відсвяткувала свій ювілей.
Зазвичай я на свій день народження їду за кордон, але в цей раз поїздка скасувалася. Тому я просто покликала родичів та друзів до себе додому на святкування. За своє життя я виховала трьох дітей.
На роботі досягла керівної посади и щасливо прожила у шлюбі 30 років. В мене є квартира в місті, но мені подобається жити за містом у двоповерховому будинку.
Сімейного бюджету вистачало мені з чоловіком на будь-які побажання. Ось нещодавно закінчили ремонт в будинку. Тому, на мою думку, святкування вдома було гарною ідеєю.
Прийшли мої подруги, син з дружиною та дочкою и молодша дочка з чоловіком. Я всім сказала, щоб мені нічого не дарували, але все одно гості принесли конверти, квіти, ва невістка подарувала портрет моєї онуки.
Моя молодша дочка вийшла заміж два роки тому. Вона характером в мене, така ж кар’єристка. Дітей не планує, і я її розумію. Сама не хотіла рано ставати матір’ю, але всього в житті не передбачиш.
А от старший син одружився п’ять років тому. В мене не дуже хороші відносини з невісткою. Коли син одружився, то його обраниця чомусь вирішила, що ми їм допомагатимемо грошима.
Ми забезпечені, це правда, але я досягла всього своїми силами. Чого це я маю допомагати дорослим дітям? Коли невістка поросила допомогти купити їм квартиру, я відмовила.
На той момент невістка була при надії і погрожувала, що я ніколи не побачу онуку, якщо не допомагатиму. Я тоді дуже засмутилася. Якийсь час ми не спілкувалися.
Коли ж онука з’явилася на світ, невістка почала надсилати мені її фотографії. Навіть заходили до на в гості. На подарунки для онуки я ніколи не скупилася, але коли мова заходила про те, щоб я сиділа з онукою, то я відмовляла.
Своїх дітей я вже виростила, тому не хочу ще на це витрачати час, що залишився. Невістка чомусь не хотіла віддавати дитину в дитячий садочок і весь час беруть її з собою, як і на мій день народження.
Я подякувала невістці за подарунок і повісила портрет в коридорі між кімнатами. Спочатку вважала, що це дуже вдале рішення. Але за кілька днів я зрозуміла, що портрет не вписується в інтер’єр.
Коли невістка з моїм сином через два тижні прийшли в гості, то запитали, куди подівся їх подарунок. Я чесно відповіла, що багато грошей заплатила за роботу дизайнера під час ремонту не для того, щоб псувати ідеальний інтер’єр.
Невістка образилася, але я не вважаю себе винною в чомусь. Я ж одразу сказала, щоб мені нічого не дарували. Та й взагалі, це мій будинок, я тут живу і хочу, щоб в моєму житлі все було так, як я хочу.
