Тамара Павлівна з роздратуванням кинула брудний деко на кам’яну стільницю.
— Мий. Якщо вже ви з Олегом живете тут на пташиних правах, відпрацьовуй хоча б прибиранням, — заявила свекруха, поправляючи масивні золоті сережки. — І не бери нову щітку, ось та, стара, ще згодиться.
Марина спокійно включила воду і взяла щітку. Вона могла б прямо зараз викликати клінінгову службу, але пообіцяла чоловікові не провокувати скандали.
У їхній власній квартирі йшов капітальний ремонт, і Олег вмовив її тимчасово пожити на порожньому гостьовому поверсі в будинку старшого брата в Козині.
Головною умовою Олега було приховувати від родичів фінансові успіхи Марини. Її IT-компанія нещодавно уклала великий контракт з європейським холдингом, але Олег просив не афішувати це: бізнес його брата Ігоря тріщав по швах, і чоловік не хотів «травмувати його уражене его».
Тому Марина ходила в звичайних джинсах і мовчки терпіла роль бідної родички.
За спиною, у величезній вітальні з панорамними вікнами, галасувала компанія. Ігор наливав гостям дорогий односолодовий напій й голосно розмірковував про логістичні тендери.
Його дружина Аліна демонструвала подругам новий браслет, скаржачись на поганий сервіс у міланських бутиках.
Олег поспішно зайшов на кухню, щільно зачинивши за собою двері. Він нервово потягнув за комір сорочки.
— Марино, мама знову чіпляється? Потерпи ще трохи, ремонт майже закінчений.
— Справа не в цьому, — Марина витерла руки паперовим рушником. — Я бачила, як Ігор затиснув тебе в коридорі. Він знову просив грошей?
Олег відвів погляд і сперся на холодильник.
— Йому потрібно сто тисяч гривень до кінця тижня. Каже, постачальники заблокували рахунки. Я відмовив, сказав, що всі вільні гроші пішли на наші будівельні матеріали. Він розлютився.
Двері на кухню розчинилися. На порозі стояв Ігор. Його обличчя злегка почервоніло від міцного, а в очах читалося явне роздратування.
— О, сімейна рада безсрібників, — посміхнувся зять, спираючись на одвірок. — Марино, ти б нарізку оновила. У нас там серйозні люди сидять, а не ваші офісні клерки. І заразом обговоримо ваш статус у моєму домі. Ідіть.
Він розвернувся й пішов до вітальні. Олег важко зітхнув і поплентався слідом. Марина взяла тарілку з хамоном і вийшла до гостей.
Ігор дочекався, поки вона поставила тарілку на стіл, і навмисно голосно, щоб чули всі присутні, звернувся до брата:
— Знаєш, Олег, я тут подумав. Я вас прихистив, дав дах над головою. Але благодійність розслабляє. Ми з Аліною плануємо будувати критий басейн, витрати зростають.
Так що з завтрашнього дня ви платите за гостьовий поверх. Тисяча доларів на місяць. Для Козина це копійки. Не тягнете — збирайте речі.
За столом запала незручна пауза. Гості перестали жувати і відвели погляди. Аліна переможно посміхнулася, відпиваючи напій. Тамара Павлівна схвально кивнула:
— Давно пора, Ігорю. Ти у нас єдиний годувальник у родині. А то деякі звикли сидіти на готовому, навіть на нормальну роботу влаштуватися не можуть.
Олег зблід. Він подивився на дружину, потім на брата.
— Ігорю, яка тисяча доларів? — тихо запитав Олег, намагаючись не виносити сор з хати при чужих людях. — Я віддав тобі майже десять тисяч доларів зі своїх заощаджень за останній рік, щоб закрити твої «касові розриви». Ми домовлялися…
— Хто знає, що ти там давав! — різко перебив його Ігор, розуміючи, що брат у присутності гостей зачепив його авторитет.
— Це був обов’язок молодшого брата перед старшим! Ти живеш в елітному котеджі! Не подобається — нехай твоя дружина йде адміністратором у салон до Аліни, хоч якусь користь принесе!
Марина обійшла стіл і стала навпроти Ігоря. Вона не підвищувала голос і не влаштовувала істерик. Вона просто дістала з кишені смартфон, відкрила PDF-файл і поклала екран прямо перед братом.
— Тисяча доларів за оренду — це цілком ринкова ціна, — рівним тоном промовила Марина. — Але ти забув уточнити одну важливу деталь, Ігорю. Кому саме ми маємо платити.
Ігор нахмурився й подивився на екран. Це була електронна виписка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
— Що за цирк ти влаштувала? — процідив він, намагаючись відсунути телефон, але його погляд зачепився за знайомий кадастровий номер.
— Ваш хвалений бізнесмен уже два роки як банкрут, — Марина підняла очі на гостей, які тепер слухали кожне її слово. — Ігор перестав сплачувати валютну іпотеку за цей будинок ще до початку ….
Особняк давно перебував під арештом. А місяць тому банк остаточно вилучив його та виставив на державні торги.
Аліна перестала крутити на пальці обручку. Вона повільно перевела погляд на чоловіка.
— Ігорю… про що вона говорить? Ти ж казав, що у нас просто тимчасові труднощі з податками.
Ігор сидів нерухомо. Він судорожно ковтнув слину, не знаходячи слів, щоб спростувати офіційний документ.
— Олег просив мене не втручатися, — продовжила Марина, дивлячись на зблідлу свекруху. — Він віддавав Ігорю свою зарплату, щоб той міг імітувати багатство і пригощати гостей, поки банк готував документи на виселення.
У підсумку я викупила цей будинок на аукціоні. Цілком. Разом із ділянкою.
Вона прокрутила документ на екрані. У графі «Власник» чітко було вказано її ім’я.
— Це підробка! — обурилася Тамара Павлівна, підхоплюючись зі стільця. — Мій син будував цей будинок! Я сама бачила креслення! Як ти могла щось купити, якщо в тебе навіть на нормальний одяг грошей немає?!
— Моя компанія займається розробкою програмного забезпечення для європейських логістичних мереж, Тамара Павлівна, — Марина спокійно взяла телефон зі столу.
— Мені не потрібно носити бренди, щоб доводити свою заможність. Я купила цей будинок тільки тому, що Олег благав не залишати вас на вулиці. Але раз ми вже перейшли на ринкові відносини…
Марина подивилася на розгубленого Ігоря, який ніби зменшився в розмірах під пильними поглядами своїх багатих друзів.
— Головна спальня на другому поверсі обійдеться вам у дві тисячі доларів щомісяця. Кімната Тамари Павлівни — тисяча. Оплата строго на рахунок мого ФОП до п’ятого числа кожного місяця. Не потянете — охорона містечка анулює ваші перепустки до понеділка.
Свекруха важко опустилася назад на стілець, дивлячись на невістку з неприхованим шоком.
— Ми ж одна сім’я… — невпевнено промовила вона, втративши весь свій зверхній тон. — Олег, скажи їй! Це ж твій брат!
Олег зробив крок уперед і став поруч із Мариною.
— Мій брат щойно намагався виставити мене на посміховисько перед своїми друзями, мамо. Марина встановила правила. До понеділка.
Марина кивнула чоловікові й попрямувала до сходів на свій поверх. Уже на сходах вона обернулася й подивилася на Аліну, яка в паніці набирала повідомлення на телефоні.
— До речі, Аліно. Якщо салон краси не приносить доходу, у нас в офісі звільнилася вакансія клінінг-менеджера. Щітки там видають нові. Виключно для хрусталя.
Як ви вважаєте, чи справедливо вчинила Марина, розкривши правду про борги зятя прямо при його друзях, чи такі фінансові питання потрібно вирішувати виключно всередині сім’ї? Поділіться своєю думкою в коментарях!
