Нещодавно ми з чоловіком та дітьми переїхали до приватного будинку. Мій чоловік давно мріяв про таке життя, а мені дуже хотілося, щоб наша малеча більше часу проводила на свіжому повітрі.
Нам дуже пощастило з сусідами, вони прийняли нас і розповіли про все, що відбувається в окрузі. Але одна жінка навіть вітатись з нами не захотіла. Її будинок знаходився на краю дороги і виглядав дуже недоглянуто.
Сама вона одягалася в якесь лахміття і ніколи ні з ким не розмовляла. Сусідка розповіла мені, що стара стала такою, коли втратила мету та сенс свого життя. Понад 10 років тому трагічно пішли з життя її чоловік та дочка.
Жінка стала сама не своя, відштовхувала всіх, а останні кілька років і зовсім здавалася дивною. Люди просто бояться до неї наближатися і часто шушукаються за її спиною, називаючи її відьмою.
Але я побачила в її обличчі щось більше. Мені здалося, що вона все ще потребує підтримки та турботи. Я часто думала про дивну сусідку, і ось одного разу ми перетнулися з нею на вулиці.
Того дня я вийшла на роботу ні світла, ні зоря. Стара йшла мені назустріч з оберемком ромашок у руках. Я одразу згадала свою бабусю, яка просто любила ці квіти. Я подумала, що не може зла і бездушна людина любити квіти.
Мені захотілося зробити цій жінці приємно та познайомитися з нею. Наступного дня я вирішила принести їй свіжий букет ромашок. Коли я підійшла до будинку, побачила сусідку у вікні.
Я посміхнулася їй, але вона миттю закрила штору і зникла з поля зору. Тоді я залишила букет на її порозі і написала записку, в якій розповіла, що моя бабуся казала, що ромашки символізують світло та чистоту.
Коли сусідка закривала штору, я помітила портрет Бетховена, який висів позаду її стіни. Це улюблений композитор мого чоловіка, і у нас вдома є багато платівок із його п’єсами.
Я подумала, що могла б подарувати жінці одну з них. Чоловік підтримав мою ідею, і наступного дня я поїхала до сусідки знову. Я впевнено постукала в її двері. Жінка прочинила двері і пильно подивилася на мене через щілинку.
Я розповіла, що помітила портрет і маю подарунок. Коли її погляд опустився на платівку, вона змінилася в обличчі і відчинила двері трохи більше. На мій подив, вона запросила мене в дім, але попросила про це не говорити.
Коли я увійшла до будинку, побачене шокувало мене. Я опинилася в чистому та затишному житлі, де від кожної речі віяло теплом та чистотою. У кутку стояло фортепіано, а на ньому ваза з ромашками та рамка з фотографією.
На знімку був зображений чоловік із маленькою дівчинкою на руках. Жінка розповіла, що їй простіше створити образ божевільної старої, щоб усі довкола залишили її й спокої.
Виявилося, що деякі люди просто не знали міри й лізли туди, куди їх не просили. А вона дуже важко переживала трагедію. З того дня я часто приходила до сусідки у гості. А потім покликала її до нас додому.
Коли вона прийшла, мій чоловік зіграв на фортепіано свої улюблені композиції. А потім жінка перехопила цю ініціативу. Вона зіграла ту саму місячну сонату. Наприкінці я подарувала їй букет ромашок, і вона заплакала.
