Мені вже 32 роки, стосунки з дівчатами не складаються взагалі ніяк. Виглядаю, як хлопчик років на 22, не більше. Однолітки на мене й не дивляться, напевно, їм здаюся не солідним, та й не подобаються вони мені.
Рідко коли зустрінеш вродливу вільну жінку старшу за 25 років. Або зовсім недоглянуті, або їх уже обтяжують турботи про дітей і чоловіків. В молодих дівчат вітер у голові, вкотре вже переконуюся і обпікаюся.
Їм тільки розваги на умі, а я хочу серйозних стосунків. Були швидкоплинні зустрічі, які так само й закінчувалися. Я не принц, не спонсор, але маю стабільну роботу із середнім достатком, квартира маленька, але своя.
Не захоплююся спиртними напоями чи ще чимось. Займаюся спортом, гірським туризмом. Загалом, веду здоровий спосіб життя. Може, якраз це дівчатам і не підходить, може їх цікавлять тільки розваги?
Але руки опускаються, а час усе йде. Зовсім нещодавно молода двадцятирічна дівчина сказала, що я занадто старий для спілкування, коли дізналася мій вік. Мені було дуже неприємно це чути.
Далі думаю, що буде тільки гірше. Комплекси з віком тільки міцніють, зникла впевненість у те, що зустріну дівчину, з якою зможу створити сім’ю. Ну а що ще подумати, якщо всі друзі вже одружилися, і їм не до спілкування, а один.
Може, вже час звикнути і змиритися з цим, жити самому, як виходить, але не можу. Хочеться, щоб була поруч людина, та єдина, а її немає і, напевно, вже не буде.
