Я зараз зруйную всі стереотипи про свекрух, які тільки існують. Матір мого чоловіка виявилася найкращою жінкою на світі, а от мій колишній – найгіршим чоловіком. Він навіть про дітей не згадує, я вже мовчу про хоч якісь аліменти.
Заміж я вийшла ще студенткою. Навчання довелося кинути, коли в нас з’явився син. Ми з чоловіком довгий час змінювали міста, шукали роботу, але все не складалося. Я працювала де та як могла, але заробляла копійки.
Тут нас чекав сюрприз – ще один син. Їздити з двома дітьми було пеклом та й старшому вже був час йти до школи. Хоч на якийсь час попросилися до свекрухи пожити. Вона звичайно ж пустила та ще заспокоювала мене.
Так вийшло, що вона розучилася зі своїм чоловіком, а велику квартиру вони продали та поділили гроші. Тепер вона живе в маленькій однокімнатній квартирці. Її колишній чоловік вклав всі гроші у бізнес.
Кожного дня коханий шукав роботу та житло нам. Йшов з ранку, а повертався пізно. Як виявилося згодом він нічого не шукав, бо вже знайшов іншу сім’ю. А тут ще й повернувся колишній чоловік свекрухи, бо його бізнес не пішов, а йому жити ніде.
Саме в цей період чоловік знайшов квартиру, заплатив за перший місяць і пішов піклуватися про чужих дітей. А я навіть не уявляла, як дітей утримувати та за квартиру платити. Розлучилися ми швидко.
Тільки він офіційно не працював, то ж аліментів я й не бачила. Стала мені «аліменти» свекруха приносити. Просто віддавала частину пенсії, а в мене рука не підіймалася їх брати. Я підробляла, як могла, то підлогу мила, то з чужими дітьми сиділа.
У під’їзді дві літні то пиріжки заносили, то овочі та ягоди з дачі привозили. Досі не уявляю, як вижили тоді. А колишній чоловік жодного разу дітям нічого не приніс. Свекруха постійно приходила і завжди плакала, теж намагалася допомогти.
Доля повернулася так, що я вдруге вийшла заміж. Діти обожнюють мого чоловіка, кличуть татом, хоч і знають, що не рідний. Колишня свекруха до нас в гості приходить, діти бабусю дуже чекають. Це не жінка, а янгол. Вона мене підтримувала навіть у найтемніші часи.
