У мене з’явився коханий чоловік наприкінці 2018 року. Він повністю на мій смак. Взаємини у нас серйозні, але не легкі.
Велика відстань тому, що він ув’язнений (в одній країн ЄС). Але він скоро вийде (через 1-3 роки). Йому дозволено телефон, інтернет, зустрічі. Він мені фінансово допомагає. Я його любила та люблю.
У нас різниця у віці. Він навіть пропонував розписатись, але нас відмовилися розписати.
Тобто за фактом я його вважала його як свого чоловіка, а він мене своєю дружиною. Але на початку весни 2020 я по роботі зіткнулася з чоловіком.
Ми почали багато спілкуватися та дружити. Я його вважала за свого друга, і він нічого більше не виявляв. Він знав, що я маю чоловіка.
Нещодавно з ним трапився трагічний випадок. Він мив вікно, вода розлилася і він випав із 7 поверху.
Лежав у лікарні непритомний. Лікарі говорили, що жити йому лишилося кілька днів. Мені тоді лізли думки в голову, що мені його не вистачає більше, ніж друга. Але я думала, що це на тлі шоку таке на думку спало.
І ось сталося диво. Він отямився повністю. І він тепер пропонує із ним зустрічатися. І я не знаю, що робити. І відмовити йому не можу, шкода його.
Але бувають думки, що він мені симпатичний як чоловік. Але я люблю свого чоловіка і не хочу його втрачати. Але й до цього в мене почуття чи що? Як мені бути? Що мені робити?
Мені 32 роки, ув’язненому чоловікові 55 років. Моєму другу 22 роки. Перший чоловік раніше ніколи не був одруженим.
Тільки в молодості, коли він служив ще в армії, мав стосунки серйозні. Але дівчина потім його у день весілля покинула. Тому в нього стосунки взагалі не складалися. А потім він у в’язницю взагалі потрапив.
А в моєму житті мої перші серйозні стосунки закінчилися тим самим, що й у нього. Я зустрічалася із хлопцем 3 роки.
Але він мене покинув у день весілля (нас не встигли розписати). Ні він, ні я дітей не маємо. Мій друг, якому 22 роки, ніколи не був одруженим і дітей не має.
Я не знаю, кого я з них люблю. Може це в мене до друга почуття жалості, це не закоханість? І покинути свого чоловіка я не можу.
Все-таки я його люблю. Але здається мені чи так і є, що я люблю й друга. Не уявляю, як йому відмовити у його складний життєвий період.
Я не знаю що мені робити. Я хотіла б обох вибрати, але так само не можна.
