Цікава історія сталася зі мною вчора. Викликала таксі, і за мною приїхала людина, яка вразила мене до глибини душі. Вразив настільки, що я досі усім про нього розповідаю.
Сідаю в машину. Водій посміхається. Я теж, але відповідаю на робочі повідомлення. В цей час водій питає, чи не холодно мені, чи не дме, чи не спекотно. Я здивувалася такій увазі, але було приємно, що йому не все одно.
Запропонував цукерки, які купив перед тим, як я сіла в машину. Нахвалював їх. Він так про смаколики говорив, що я не втрималася і погодилася взяти цукерку. І вони дійсно були дуже смачні.
Намагаюся зрозуміти, що відбувається: ранок, я сонна ще. Завели розмову про дітей. Він розповів, що має доньку, яка вчиться в університеті за кордоном, вже на другому курсі.
І коли він сказав, що кайфує від того, що має дитину, дружину та роботу, в мене трохи відвисла щелепа. Нечасто почуєш таке від чоловіка. Розповів, що обожнює своїх дівчаток.
Залюбки дає гроші дочці-студентці, а дружину возить на манікюр, а потім вона ще два тижні задоволена. За його словами, йому добре від того, що дарує їм такі дрібниці і вони потім щасливі.
На цьому етапі я вже забула про телефон. Слухала його і розуміла, що так мало щасливих людей на вулицях! Ось я дивлюся на пішоходів і практично не бачу усміхнених. Всі такі тьмяні та смикані.
Люди так часто не помічають, скільки доброго їх оточує. Звикли лише скаржитися та тужити. Він ще про щось розповідав далі. А я мовчала та слухала. Цей водій — не підприємець, не інвестор і не політик.
Його немає на обкладинках журналів. Із ним не знімають інтерв’ю. Він навіть не заробляє, як я. Але життя в ньому більше, ніж у всіх інших! Кохання, світла — справжнього світла, не телевізійного! — більше, ніж у інших.
Я дивилася на чоловіків зі свого оточення та думала, що це нормально. Бути завжди з кислим обличчям, бути завжди зайнятим і незадоволеним, не вміти кайфувати. Я вийшла з машини така щаслива.
Цікаво, чи він так масштабує своє світло на всіх людей? Я вийшла і зрозуміла, що мені прямо світло! Таке космічне ставлення до життя. Навіть після тренінгів я не отримувала такого просвітлення. Звертайте увагу на дрібниці, в них ховається щастя!
