Я зі своїм уже “цивільним” чоловіком разом 8 місяців, з яких живемо разом майже півроку. Усе у нас добре складається, не сваримося, живемо, так би мовити, у злагоді одне з одним. Усе в нас стабільно і спокійно.
Щоранку ми прокидаємося з посмішками на обличчях, цілуємося, і разом, сонні й кумедні, топаємо пити чай і збиратися на роботу. Працюємо ми разом, і для тих, хто скаже “о, жах”, я скажу: нічого страшного тут немає.
Ми абсолютно не набридаємо одне одному, і якщо вихідні не збігаються, ми дуже сумуємо і чекаємо з нетерпінням кінця робочого дня. Вихідні ми проводимо разом, і вечори теж.
Окремо, практично ніколи не гуляємо, бо не можемо одне без одного. У принципі у нас і компанії як такої немає, нас абсолютно влаштовує компанія “мене” і “його”. Але суть проблеми – в його друзях.
Точніше, у колишніх однокурсниках, з якими він спілкується раз-два на тиждень і то телефоном. Серед них є “одна” людина, який справді є другом. Річ у тім, що він одружений, і скажімо, сімейне життя в них не зовсім серйозне.
Дружина не працює, він працює, але з вільним графіком, і сенсом життя у них є постійне проведення часу з ким-небудь, і пияцтво. Я не хочу сказати, що вони саме “п’ють”, ні, вони просто звикли, що алкоголь супроводжує зустрічі.
Так пішло ще зі студентської лави, так би мовити. Загалом, коли день починається тихо і спокійно і нічого не віщує біди, обов’язково раптово зателефонує цей друг мого коханого і скаже: ми йдемо до вас у гості, або навпаки, приходьте до нас.
Спочатку я була рада тому, що його друзі бачили в мені свою людину і запрошували в гості, але щоразу я розуміла, що мій чоловік там п’є, до того ж завжди, хоча б пиво. Навіщо? Я не розумію.
Я знаю, що раніше він пив щодня з ними, бо був один, і йому йти після роботи було не цікаво. Я потихеньку почала витягати його з цієї “ями” – і в мене виходило. Тепер постійно живу в страху, що подзвонить друг і запросить у гості.
Чоловік напідпитку мене не чіпає, не скандалить, навпаки, він тихий і спокійний, але ми хочемо дітей, і в нас чомусь не виходить… Причина, може, криється і в цьому.
Коли він почав помічати, що я незадоволена цими “зустрічами”, він почав сваритися зі мною і дорікати мені в тому, що я егоїстка і не даю йому можливості проводити час із друзями.
Мене бісить, що вони можуть зателефонувати в обід, і ми маємо кинути всі справи, і бігти до них, бо як же ми можемо образити друга? Ще раз на місяць приїжджає друг з іншого міста, і так само, без попередження, ставить перед фактом – ввечері чекаю!
А в нас, розумієте, ні вечері немає, вдома прибрати збиралися, відпочити від важкого робочого тижня, і мені наступного ранку на 7 ранку на тренування. Усе до біса – приїхав друг! Віднедавна я перестала ходити разом із ним.
Не подумайте, я не ігнорую, просто постійно виходить так, що мені потрібно багато чого зробити. І так повелося. Коханий звик ходити до друзів один, кидаючи все.
Ще одним фактором, який впливає на моє ставлення до його друзів, це те, що вони, якщо запропонують зустрітися, і ми, так би мовити, вже готуємося до вечора, і всі плани міняємо, вони спокійно можуть відморозитися до кінця дня.
І таке буває через раз. Мого чоловіка це не бентежить. Останньою краплею була їхня остання зустріч, коли знову приїхав іногородній друг, коханий пішов до них. Я була поїхала у справах, і він мав мене зустріти з маршрутки пізно ввечері.
Я просила його не пити, оскільки мала бути здача аналізів. Думала, послухає, хіба друзі не зрозуміють? У підсумку я приїхала і чекала його півгодини на вулиці, у жахливий снігопад, і він прийшов п’яний.
Як мені це все набридло! Людям усім за 25 років, а вони просто як дворові підлітки. Я хочу серйозного, сімейного життя, з якимись планами й обов’язками.
Виходить, що ми, як малолітки, заробляємо на посиденьки з його друзями вдома або десь у пабі. Чому не можна сходити в боулінг, пограти в більярд, на ковзанку? Або просто в піцерію?
Невже за 25 років життя не встигли відірватися, як слід? І ось учора знову зателефонував його друг, і сказав уже зовсім іншими словами, які не передбачають моєї присутності в їхньому колі. І судячи з усього, я залишуся одна.
