Я вже місяць не знаходжу собі місця. Нещодавно я зустріла колишнього чоловіка і здивувалася тому, як він змінився. Він сидів у кафе за столиком із якоюсь панянкою. Я привіталася з ним, коли йшла до виходу, як знайома.
Після цього я почала шукати його в соцмережах. Виявилося, що після нашого розставання він змінив роботу, і справи пішли вгору. Я з жахом згадую причину, через яку ми розлучилися.
Рік з гаком ми прожили разом у злиднях. Ми тоді тільки закінчили університет і шукали пристойний заробіток. Я дивилася на своїх однокурсниць, які мали забезпечених чоловіків, і заздрила їм.
Мені не хотілося все життя жити на дні, і тоді я вирішила кинути коханого. Він здавався мені безперспективним, хоч і хорошим хлопцем. Зараз я шкодую, що тоді так цинічно вчинила.
Тоді подруги переконували мене, що я правильно вчинила і що він багато втратив, коли я його кинула. А тепер я розумію, що була не права. Зараз мене з’їдає образа і злість на саму себе.
Мої справи склалися зовсім не так благополучно, як у мого колишнього чоловіка. Коли я розповіла про це мамі, вона просто знизала плечима. Мама давно чекає, що я вийду заміж, але вже два роки я не можу знайти собі пару
Я завжди прагнула знайти забезпеченого, розумного і порядного хлопця, з яким буде весело. З усіх, з ким я зустрічалася після колишнього, жоден хлопець надійним не був.
Усі вони були якимись несправжніми, нещирими, хоча й мали те, чого мені не вистачало з колишнім, – гроші. Коли я його зустріла, то зрозуміла, що він на мене не ображається.
Тих кількох фраз, якими ми перекинулися, вистачило, щоб я зрозуміла все. Найбільше мене зачепило те, що він не намагався кепкувати або образити мене, а просто обійшовся кількома стандартними фразами, як зі сторонньою людиною.
Я для нього ніхто, і нас нічого не пов’язує. Тоді чому я хочу поговорити з ним наодинці й у всьому розібратися? Колись ми були близькі, а зараз ми просто старі знайомі
