Лариса любила свою роботу, хоча за двадцять років у перукарській справі набачилася всього. Клієнтки приходили з фотографіями кінозірок, просили зробити зачіску «як на знімку», а потім дивувалися, чому результат відрізняється.
Деякі запізнювалися на годину, інші намагалися торгуватися. Але до того суботнього ранку Лариса навіть уявити не могла, що найнеприємнішу розмову за всю її кар’єру влаштує власна свекруха.
У п’ятницю ввечері Лариса зачиняла салон, коли зателефонувала Валентина Петрівна. Свекруха говорила надзвичайно бадьоро, ніби збиралася повідомити радісну новину.
— Ларочка, я записала тебе на завтра. До десятої ранку дівчата під’їдуть.
— Які дівчата? Куди під’їдуть?
— Мої подруги, звичайно. Ми вирішили всі разом оновити зачіски. Ти ж у нас чудова майстриня.
— Валентино Петрівно, у мене завтра повний запис. І взагалі, чому ви не запитали мене заздалегідь?
— Ми ж свої люди. Ти тільки підготуй усе необхідне.
Лариса присіла на край крісла. Субота була найприбутковішим днем тижня. Саме у вихідні приходили клієнтки, яким після роботи не вистачало часу подбати про себе.
— Скільки людей ви записали?
— Шість. Разом зі мною — сім, але я поки що тільки подивлюся. Дівчата давно хотіли потрапити до хорошого майстра.
— Сім осіб за день я фізично не обслужу. І вільного часу в мене немає.
— Тоді перенеси своїх клієнток. Вони почекають.
Лариса кілька секунд мовчала, намагаючись зрозуміти, чи справді свекруха пропонує скасувати оплачені записи заради своїх знайомих.
— Нічого переносити я не буду. Нехай ваші подруги зателефонують адміністратору й запишуться на вільний час.
— Ларисо, не ганьби мене перед людьми. Я вже всім обіцяла.
Свекруха поклала слухавку, навіть не попрощавшись.
Вдома Лариса розповіла чоловікові про розмову. Сергій якраз розігрівав вечерю і спочатку не надав почутому особливого значення.
— Ну, мама любить усе організовувати. Ти ж знаєш.
— Сергію, вона записала до мене шістьох людей, не запитавши дозволу. І вимагає скасувати записи з моїми клієнтками.
— Може, вони просто зайдуть дізнатися ціни?
— Вона сказала, що я маю їх обслужити. Причому про гроші взагалі не згадувала.
Сергій відклав виделку й зателефонував матері. Розмова тривала недовго, але після неї чоловік виглядав помітно збентеженим.
— Мама каже, що запросила подруг на безкоштовні процедури. Нібито як подарунок від нашої родини.
— Від якої родини? Ти теж збирався завтра працювати безкоштовно?
— Я взагалі вперше про це чую.
— Ось саме. Вона розпоряджається моїм часом, моїми матеріалами та моїми заробітками. А тепер ще й ображається.
Сергій пообіцяв поговорити з матір’ю вранці. Лариса попросила зробити це сьогодні, але він вирішив, що до завтра все якось владнається.
Наступного ранку Лариса приїхала до салону раніше, ніж зазвичай. Вона перевірила записи, підготувала робоче місце та попередила адміністраторку Оксану про можливий візит відвідувачок без попереднього запису.
— Якщо прийдуть жінки від Валентини Петрівни, відразу скажи, що вільних місць немає.
— А якщо почнуть наполягати?
— Поклич мене. Сама з ними не сперечайся.
Перша клієнтка вже сиділа в кріслі, коли відчинилися двері. У салон увійшла Валентина Петрівна у світлому пальті, а за нею — шість ошатних жінок. Вони жваво розмовляли, знімали верхній одяг і оглядали приміщення.
— Ось, дівчата, я ж казала, який чудовий салон! — оголосила свекруха.
Лариса вимкнула фен і повернулася до тих, хто увійшов.
— Доброго ранку, Валентино Петрівно. Я вчора пояснила, що сьогодні у мене немає вільного часу.
— А ми вирішили приїхати раніше. Поки твої клієнтки не зібралися.
Одна з жінок підійшла до дзеркала й поправила зачіску.
— Мені б пофарбуватися. Коріння зовсім відросло. Валя сказала, що ти все зробиш.
— А мені стрижку й укладку, — додала інша. — У мене ввечері театр.
Лариса поглянула на свекруху.
— Ви сказали подругам, що послуги будуть безкоштовними?
— Ну звичайно. Я ж не могла їх запрошувати, а потім вимагати гроші.
— Але ви запрошували їх не до свого салону.
У приміщенні запала тиша. Клієнтка Лариси дивилася в дзеркало, старанно вдаючи, що нічого не чує.
Валентина Петрівна почервоніла.
— Ти зараз при всіх будеш з’ясовувати стосунки?
— Я пропоную підійти до стійки адміністратора. Там можна подивитися прайс.
— Які ще ціни? Я ж пояснила, що це мої гості!
— Ваші гості можуть прийти до вас додому. А тут люди працюють.
Одна з запрошених жінок ніяково взяла сумку.
— Валя, ти ж нам казала, що з Ларисою все узгоджено.
— Так я й узгодила! Просто сьогодні вона не в настрої.
Лариса не стала сперечатися. Вона повернулася до клієнтки, вибачилася за затримку й продовжила стрижку. Оксана тим часом запропонувала жінкам вільні години на наступному тижні.
Четверо відразу відмовилися. Дві інші зацікавилися послугами, але попросили спершу показати прайс-лист.
Валентина Петрівна ще кілька хвилин стояла біля стійки. Потім демонстративно одягла пальто й пішла, не попрощавшись із невісткою.
В обід зателефонував Сергій.
— Мама каже, ти виставила її подруг на вулицю.
— Я нікого не виганяла. Їм запропонували звичайний запис. Ти з матір’ю розмовляв?
— Вранці не встиг. Вона зателефонувала мені вже з салону.
— Тоді приїжджай увечері. Я покажу тобі розклад і поясню, скільки коштує скасувати шість робочих годин.
— Ларисо, я розумію, що мама переборщила.
— Поки що не дуже схоже на це. Ти спочатку вислухав її версію, а потім подзвонив мені зі скаргою.
Сергій замовк. Через хвилину визнав, що справді поспішив із висновками, і пообіцяв заїхати після роботи.
Увечері Лариса закривала касу, коли з’явився чоловік із пакетом продуктів. Він допоміг їй прибрати робоче місце, а потім сів поруч за столик адміністратора.
— Я поговорив із мамою. Вона впевнена, що ти могла б виділити хоча б пару годин.
— Сергію, ось розклад. З дев’ятої ранку до сьомої вечора. Між клієнтками лише перерва на обід.
— Бачу.
— А тепер подивися, скільки коштує фарбування. Додай матеріали, оренду, зарплату адміністратора. Навіть якщо я погоджуся працювати безкоштовно, витрати нікуди не зникнуть.
Сергій уважно вивчив цифри.
— Я не думав, що на фарбу йде стільки.
— Тому що ти не зобов’язаний у цьому розбиратися. Але й твоя мама теж не зобов’язана. Їй достатньо запитати, перш ніж щось обіцяти.
— Ти маєш рацію. Я мав одразу їй це сказати.
Лариса відчула полегшення. За весь день вона вперше почула від чоловіка саме те, чого чекала.
Однак історія на цьому не закінчилася. У неділю Валентина Петрівна запросила сина до себе на обід, окремо уточнивши, що Ларису не чекає.
Сергій приїхав сам, але вже через пів години зателефонував дружині.
— Мама пропонує мені оплатити її подругам процедури в іншому салоні. Каже, інакше їй соромно перед людьми.
— А ти що відповів?
— Що обіцянки вона давала сама. І виконувати їх за наш рахунок ми не будемо.
— Як вона відреагувала?
— Образилася. Сказала, що я змінився після одруження.
Лариса мимоволі посміхнулася. Цю фразу свекруха повторювала щоразу, коли Сергій відмовлявся виконувати чергове прохання.
Через кілька днів до салону зателефонувала незнайома жінка. Вона представилася Ніною Костянтинівною і попросила записати її до Лариси на фарбування.
Коли вона прийшла, Лариса впізнала одну зі своїх суботніх відвідувачок.
— Сподіваюся, ви не проти, що я знову до вас? — запитала жінка, влаштовуючись у кріслі.
— Звичайно, ні. Адже ви записалися заздалегідь.
— Я хотіла вибачитися за ту ситуацію. Ми справді думали, що Валя про все домовилася.
— Ви ні в чому не винні.
— Знаєте, я сама тридцять років пропрацювала кондитером. Коли родичі просили спекти торт безкоштовно, я завжди казала, що мені це нічого не коштує. Ніби продукти самі з’являються в холодильнику.
Лариса розсміялася.
— Ось і у нас приблизно так. Тільки замість борошна — фарба та засоби для догляду.
Ніна Константинівна виявилася приємною співрозмовницею. Після фарбування вона уважно розглянула результат і попросила записати її на наступну процедуру.
А ще через тиждень привела подругу, яка шукала хорошого майстра. Обидві сумлінно платили за прейскурантом і жодного разу не просили знижки.
Валентина Петрівна тим часом продовжувала демонструвати образу. На дзвінки від рідних відповідала коротко, відмовилася від спільної вечері, а Сергію кілька разів повторила, що невістка поставила її в незручне становище.
Наприкінці місяця у свекрухи був день народження. Лариса запропонувала чоловікові приїхати з квітами та подарунком, як вони робили щороку.
— Ти впевнена? Мама ж досі сердиться.
— Я не збираюся з нею сваритися. Просто працювати безкоштовно за її вказівкою теж не буду.
Вони приїхали після обіду. Валентина Петрівна зустріла гостей стримано, але запросила за стіл. Сергій подарував їй квитки в театр, Лариса принесла великий букет хризантем.
Спочатку розмова не складалася. Потім свекруха несподівано запитала:
— А Ніна до тебе ходила?
— Ходила. Зробили фарбування, вона залишилася задоволена.
— Вона мені розповіла. Каже, у тебе справді вправні руки.
— Дякую. Мені приємно.
Валентина Петрівна покрутила чашку на блюдці.
— Я, напевно, тоді занадто поспішила. Хотіла зробити подругам приємне, а вийшло незручно.
— Ви могли просто запитати мене заздалегідь, — спокійно відповіла Лариса. — Я б допомогла вибрати час. Можливо, запропонувала б невелику знижку на груповий запис.
— А безкоштовно ніяк?
— Безкоштовно я можу вас підстригти у свій вихідний, якщо сама запропоную. Але обслуговувати шістьох людей за свій рахунок не можу.
Свекруха деякий час мовчала, потім кивнула.
— Розумію. Просто я звикла, що ти завжди виручаєш.
— Виручати й працювати цілий день безкоштовно — це не одне й те саме.
Сергій, що сидів поруч, підтримав дружину. Він розповів матері, скільки витрат у невеликому салоні й чому не можна розпоряджатися чужим робочим часом.
Валентина Петрівна вперше вислухала його без заперечень. А перед тим, як піти, навіть попросила в Лариси номер телефону адміністратора, щоб записатися на стрижку за звичайними правилами.
Минуло два місяці. Ніна Костянтинівна стала постійною клієнткою, а її рекомендації привели до салону ще кількох жінок. Лариса поступово розширила графік прийому.
Одного вечора Сергій зустрів дружину після роботи. Вони йшли вулицею, обговорюючи плани на відпустку, коли він раптом згадав недавню розмову з матір’ю.
— Мама сьогодні хвалилася сусідці твоїм салоном. Казала, що до тебе тепер просто так не потрапити, записуватися треба заздалегідь.
— Сподіваюся, сусідці вона не обіцяла безкоштовну стрижку?
— Ні. Навпаки, попередила, що робота хорошого майстра має гідно оплачуватися.
Лариса зупинилася й здивовано подивилася на чоловіка.
— Серйозно?
— Сам чув. Уявляєш, який прогрес?
Вони розсміялися й пішли далі. Лариса більше не поверталася думками до тієї неприємної суботи. Свекруха навчилася питати, перш ніж щось обіцяти за чужий рахунок, Сергій перестав мовчати в подібних ситуаціях, а в салоні з’явилися нові постійні клієнтки.
Найприємнішим виявилося навіть не це. Лариса переконалася, що може спокійно відмовити близькій людині, не руйнуючи стосунків. І тепер, коли Валентина Петрівна дзвонила з черговим проханням, розмова починалася зовсім інакше:
— Ларочка, у тебе знайдеться час? Подивися свій розклад.
