Із чоловіком розлучилася три роки тому, залишилися удвох із сином, якому два роки. Колишній чоловік уже одружився вдруге, а я ніяк не можу ні з ким познайомитися.
У мене багато знайомих і подруг, які розлучилися пізніше за мене, але вже вийшли вдруге заміж, у деяких навіть є діти. Я приваблива, струнка, без шкідливих звичок.
Чоловіки мені надають знаки уваги і роблять компліменти, але далі справа не йде. Знайомляться здебільшого одружені й пропонують роль коханки. Дехто обіцяє забезпечити матеріально, але мені потрібен чоловік для життя і батько для сина.
Нехай не рідний, але все ж таки батько. Дуже хвилююся, що дитина росте без чоловічого виховання. Моя тітка, наприклад, після розлучення так і не вийшла заміж, уже й донька виросла, й онуки є, а вона все одна.
Мама каже, щоб я не поспішала другий раз заміж, щоб не помилитися, подруга сказала: “Користуйся своєю свободою, а любов прийде, коли її не чекаєш”. Я це й сама розумію, але набридла самотність.
Та ще колишній чоловік, якось прийшовши до сина, сказав: “Ну що, так і не знайшла краще за мене”. Мені було дуже прикро і боляче, і після його відходу я проплакала цілий вечір.
Нещодавно в гостях познайомилася з чоловіком, він теж розлучений, мені сподобався відразу. Почали зустрічатися, з’їздили навіть відпочили разом, але він сказав, що не готовий поки одружитися.
Запропонував спілкуватися, краще пізнати один одного, але я боюся, що він просто проводить час зі мною, а серйозні стосунки йому не потрібні. Відчув свободу після розлучення.
Те, що в мене дитина, його також зупиняє, у нього своїх двоє дітей від першого шлюбу. Може, я й справді кваплю події?
