Мама мені постійно дорікає, що я набрала зайву вагу і тепер така нікому не потрібна, але я не думаю про заміжжя…

Заміжня я була 25 років, дітей у нас не було. Перший час лікарі обнадіювали, але проживши разом понад десять років і зневірившись мати своїх дітей, вирішили всиновити дитину.

Чоловік спочатку не погоджувався, але мені вдалося його вмовити, але несподівано висловилися проти цього наші батьки. Свекруха сказала, що ми з чужою дитиною жити з ними не будемо.

Оскільки в нас не було свого житла, то це стало проблемою. На той час мого тата вже не було, і мама жила одна у двокімнатній квартирі. Після весілля ми спочатку вирішили жити з нею, але в мами дуже складний характер і ми переїхали до батьків чоловіка.

Стосунки в нас були нормальні, свекруха завжди ставилася до мене, як до доньки, може тому, що мій чоловік у них єдиний син. Спочатку переживали, що в них не буде онуків, а потім звикли, купили собаку і всю любов віддавали йому.

Він став нашим членом сім’ї. І коли мова зайшла про усиновлення, вони знайшли купу доводів проти такого кроку. Починаючи з поганої спадковості й закінчуючи тим, що нам уже не по 20 років.

Свекруха заявила, щоб ми жили для себе, а не задля чужої дитини. Але так склалися обставини, що в 46 років я залишилася вдовою. Поховавши чоловіка, я залишилася жити з його батьками, які не хотіли мене відпускати.

Так я прожила майже два роки. Але в моєї свекрухи були дві племінниці, які хотіли, щоб ця квартира дісталася не мені, а їм, і стали постійно казати свекрусі, що я чужа і не буду їм у старості надійною опорою, то свекруха зробила на них дарчу.

Хоч я говорила, що мені не потрібна ця квартира, у мене ж є мамина. В них же діти і я була не проти такого повороту подій. Але вони поставили свекрусі умову, щоб я поїхала, інакше вони не будуть допомагати.

Вона мене не відпускала, але я не витримала тиску і переїхала до мами. Моє життя, і без того безрадісне, перетворилося на суцільні мамині причіпки. Я постійно думаю, що якби я все ж всиновила дитину, то тепер не було так самотньо і боляче.

Мама мені постійно дорікає, що я набрала зайву вагу і тепер така нікому не потрібна, але я не думаю про заміжжя, адже мені вже за 50. Хотіла завести кішку або собаку, але мама не дозволяє.

Зі свекрухою підтримуємо стосунки, гуляємо іноді в парку. Пропонує переїхати назад, але я не хочу. Живу і почуваюся зайвою і нікому не потрібною.

You cannot copy content of this page