Мені 27 років, чоловікові 35, одружилися 2 роки тому. Зараз і дитина є 1,4 роки їй. Живемо ми з моїми батьками, у свекрухи жила 2 місяці, звідти з’їхала неможливо з нею жити, воду вимкни, світло горить дарма.
Дійшло до того, що запропонувала волосся зістригти, води багато йде на миття голови, хоча чоловік їй платив за все.
Пішла до мами, щойно дізналася що дитина буде, чоловік не пішов зі мною, переїхав, коли дитина народилася. І тут почалося пекло.
Дитина кричала завжди, проблеми з грудьми. Чоловік відразу охолодів, зрештою, втік від проблем, грюкнувши дверима, повернула його моя мама. Зрозуміло, типу сім’я і таке інше.
Я пішла на зустріч, чоловіка поклали спати окремо, щоби висипався, до дитини не підходив взагалі, по будинку теж не допомагав.
Я після кесарева робила все сама, мама допомагала чим могла ще й працювала. У чоловіка стабільний дохід приносив, що потрібно дитині, і на цьому все.
Дитина хворіла весь рік, моталися лікарнями. Ближче до року просила найняти няню, але чоловік сказав: не довіряю чужим людям, а я так втомлювалася, що просто хотілося піти з цього світу.
Вся домашня робота на мені: прання, прибирання, приготування, догляд за дитиною. Чоловік так і не навчився навіть памперс поміняти малюкові, не кажучи про те, щоби нагодувати його або погуляти.
І ось зараз я цілими днями одна вожусь з дитиною на мої прохання підемо, сходимо куди-небудь, чоловік відповідає: «йди сама, я за малюком подивлюся», хоча навіть тримати його не вміє і чудово знає, що я йому не довірю і залишусь вдома.
І так протягом 1,5 року, мама теж не горить бажанням з онуком сидіти, про свекруху взагалі мовчу, їй дитина гидка. Про інтим навіть писати соромно, бо ми його не маємо.
Але й коханки у чоловіка також немає, перевіряла неодноразово. Будь ласка, допоможіть порадою як мені бути? Чому чоловік так поводиться, і як усе виправити?
Я так втомилася сидіти у чотирьох стінах, дитину не можу нікому залишити, на няню чоловік грошей не дає. Мені просто потрібно відпочити від усього.
