Багато хто через спадок стає ворогами, але я й подумати не могла, що це торкнеться і мене. У мене є молодша сестра, живемо обидві у своїх окремих квартирах, які нам купили батьки.
Батько пішов з життя три роки тому, а цього року поховали маму. Після похорону сестра завела розмову про батьківську квартиру.
Я сказала, що мама зробила заповіт на нас порівну, тому проблем не буде. «Це вона тобі так сказала, щоб не засмучувати тебе і не сваритися, а насправді моя квартира» — відповіла сестра.
Я не повірила їй, доки вона не показала документи. Мене не цікавить квартира, просто хочу зрозуміти, чому мама так вчинила, якщо вони з батьком любили нас однаково?
Сестра сказала, що я живу сама і навряд чи вийду заміж (38 років), а в неї двоє дітей. Тому мама залишила квартиру ніби онукам.
Якщо це так, чому цей факт приховали від мене? Я б не заперечувала, мені комфортно і у своїй однокімнатній квартирі, а заміж я справді вже вийду.
Все це я розумію, але образа просто душить. Мати і сестра вирішували це питання за моєю спиною, ніби я чужа стороння для них людина.
Сестра, бачачи мій стан, запропонувала гроші, не половину вартості квартири, звичайно ж, вона не має таких грошей. Але я відмовилась.
Мені нічого не потрібно. Мама не лише позбавила мене спадщини, а й зіпсувала пам’ять про себе, а ще зробила нас із сестрою чужими людьми. Сумно.
